Різдвяний подарунок Мирослави

Епілог

Пройшов рік.

Сьогодні вся земля святкує Різдво. Для мене це свято стало особливим. Воно змінило моє життя.

У кутку стояла прикрашена ялинка. Я накривала на стіл і гукала донечку до обіду. Вона підійшла і обняла мене. Мій маленький подарунок долі. Подарунок, який я навіть не думала отримати.

— Давай обідати, — сказала я. — А потім підемо до різдвяної ялинки.

— Добре! — щасливо промовила Даринка.

І ось ми стоїмо біля головної ялинки. Я обіймаю її, і серце наповнюється радістю, що ми знайшли одна одну. А вона тихо сказала:

— Минулого року я попросила маму. І моє бажання здійснилось. А тепер я хочу тата.

Я посміхнулася, відчуваючи ніжність її дитячих мрій.

І тут я випадково зіткнулася з молодим чоловіком. Від падіння мене врятували його сильні руки.

— Дякую, що врятували від падіння.

— Немає за що. Мабуть, чекаєте свого тата і чоловіка, — усміхнувся він.

— У нас його немає, — відповіла Даринка.

— А знаєте, я тут подумав… Ви мені винні побачення. Я ж все-таки врятував вас від падіння, — пожартував він.

— А давайте я угощу вас чудовою піцою!

І ми пішли до кафе. Даринка йшла поруч, усміхнена, ніби знайшла всі дари світу. А я відчувала, що це Різдво принесло нам щось більше, ніж подарунки — воно принесло тепло, нові почуття і надію на майбутнє.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше