Пройшов рік.
Сьогодні вся земля святкує Різдво. Для мене це свято стало особливим. Воно змінило моє життя.
У кутку стояла прикрашена ялинка. Я накривала на стіл і гукала донечку до обіду. Вона підійшла і обняла мене. Мій маленький подарунок долі. Подарунок, який я навіть не думала отримати.
— Давай обідати, — сказала я. — А потім підемо до різдвяної ялинки.
— Добре! — щасливо промовила Даринка.
І ось ми стоїмо біля головної ялинки. Я обіймаю її, і серце наповнюється радістю, що ми знайшли одна одну. А вона тихо сказала:
— Минулого року я попросила маму. І моє бажання здійснилось. А тепер я хочу тата.
Я посміхнулася, відчуваючи ніжність її дитячих мрій.
І тут я випадково зіткнулася з молодим чоловіком. Від падіння мене врятували його сильні руки.
— Дякую, що врятували від падіння.
— Немає за що. Мабуть, чекаєте свого тата і чоловіка, — усміхнувся він.
— У нас його немає, — відповіла Даринка.
— А знаєте, я тут подумав… Ви мені винні побачення. Я ж все-таки врятував вас від падіння, — пожартував він.
— А давайте я угощу вас чудовою піцою!
І ми пішли до кафе. Даринка йшла поруч, усміхнена, ніби знайшла всі дари світу. А я відчувала, що це Різдво принесло нам щось більше, ніж подарунки — воно принесло тепло, нові почуття і надію на майбутнє.
Відредаговано: 26.12.2025