Розділ 3

Я спала. У цьому була абсолютна впевненість, наче весь світ навколо зник. Я йшла кудись, а попереду тихо крокували пастухи. Їхні голоси ледь доносилися до мене:

— Сьогодні ми побачимо Царя світу, — сказав один із них.

— Це для нас велика радість, — додав інший.

Я знала, куди вони йдуть. І чомусь мені хотілося йти за ними, слідом за світлом і тишею. Було відчуття, що попереду щось важливе, щось таке, що може відповісти на всі мої питання — чому я одна, чому серце шукає тепла. І раптом я зрозуміла: я вже на порозі чуда, хоча ще не знаю, як воно виглядає.

Я йшла й раптом зрозуміла, що загубилася. Пастухи зникли з поля зору, і я металася поглядом, намагаючись знайти їх.

— Не шукай їх, — почувся тихий, але впевнений голос позаду. Я обернулася й побачила ангела з білосніжними крилами. Від нього виходило тепле світло, і серце відразу заспокоїлося.

— Він сам прийде до тебе завтра, — продовжив ангел. — Тож чекай Іменинника. Ти зможеш привітати Його особисто.

Я стояла, притиснувши до себе руки, і відчувала, як спокій і тепло повільно заповнюють усе тіло. Ці слова торкнулися чогось глибоко всередині, і я знала: щось важливе вже починається.

Я прокинулася і одразу відчула дивне тепло всередині. Було важко зрозуміти, чи це ще сон, чи я вже насправді прокинулася. Але щось підказувало мені: це не просто сон. Це правда. І я вирішила повірити.

Я кинулася наводити порядок у квартирі, серце билося швидко, а руки самі тягнулися до речей, що давно чекали свого часу. З горища я дістала старі гірлянди, які більше трьох років не бачили світла, і швидко розвісила їх по кімнаті. Через пів години будинок засіяв тисячею мерехтливих вогників, і кожна іскра віддавала тепло прямо в серце.

Я стояла посеред світла й відчувала неймовірне піднесення. Ніби саме Різдво проникло у моє серце, розтопило холод і залишило тільки легкість, радість і тиху, але глибоку віру, що свято нарешті прийшло і до мене.

Потрібно було приготувати святковий стіл. Через півгодини у духовці вже смажилася курка у рукаві — по маминому секретному рецепту. На плиті варилася картопля для пюре, а на сковорідці золотилися котлети. І ще смажилися гриби для салату.

До 12-ї години дня все було готове. Курка вийшла ароматна, із хрусткою скоринкою, а ніжне пюре ідеально поєднувалося з соковитими котлетами. Легкий салат із грибами додавав свіжості, а з кухні розливався запах вишневого компоту, що наповнював весь дім теплом і затишком.

Я стояла посеред цього всього й відчувала тихе, але щире щастя: усе, що я робила, наповнювало простір святковою атмосферою і передчуттям чогось важливого.

— Шкода, що в мене нічого немає до чаю, щоб пригостити Іменинника… — подумала я. — Потрібно сходити в магазин і щось купити.

І раптом усвідомила ще одне: у мене не було подарунка для Іменинника. Взявши гроші, я відчула легке хвилювання й радість одночасно і раптом рушила вулицями міста за покупками, ніби саме це маленьке завдання могло стати початком чогось великого.