Різдвяний поцілунок, якого не було
Розділ 11
Лія довго сиділа з бабусиним блокнотом у руках, проводячи пальцями по пожовклих сторінках, ніби боялася, що слова можуть розсипатися від необережного дотику. У кожній казці була не лише фантазія — там жила пам’ять, любов і тиха мудрість жінки, яка зуміла виростити трьох дівчат серед втрат і зими.
Тоді й з’явилося рішення — просте й водночас сміливе.
Лія вирішила видати бабусині казки.
Даніель, почувши цю ідею, навіть не вагався. Він замкнувся у своїй студії, де вечорами народжувалася музика — тепла, ніжна, з нотами снігу, каміна й дитячого сміху. Мелодії лягали на слова так природно, ніби казки завжди чекали саме на цей звук. Аудіоверсія оживала, наповнюючи історії диханням і світлом.
Сестри теж знайшли своє місце в цій справі.
Марта взяла на себе структуру, тексти, верстку — холодний розум і чіткість, без яких мрія залишилася б лише ідеєю.
Соломія створювала ілюстрації — легкі, казкові, з дрібними деталями, що хотілося розглядати довго, немов вікна в інший світ.
Вони працювали вечорами за одним столом, серед чашок чаю й розкиданих аркушів, і вперше за багато років відчували: кожна з них на своєму місці. А бабуся сиділа поруч, слухала, усміхалася — і з кожним днем ставала трохи сильнішою. Ніби її казки, нарешті почуті, повертали їй саму себе.
#3061 в Любовні романи
#728 в Короткий любовний роман
#1375 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 21.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
