Розділ 4

 Ми повільно підходимо до ведучого й Лендона, які розмовляють, усміхаючись одне одному.

— О, а ось і наша переможниця! — каже ведучий, демонструючи бездоганно білосніжну усмішку.

— Доброго вечора! — Стелла кокетливо поправляє зачіску, піднявши голову трохи вище, ніж зазвичай.

 Я мовчки киваю та стаю позаду, удаючи, ніби опинилася тут зовсім випадково.

 Подруга відкриває сумочку, швидко відраховує необхідну суму й простягає ведучому. Той уважно перераховує купюри.

 Мій погляд ніби випадково ковзає в сторону Лендона й раптом зустрічається з його сірими очима. Чоловік вже повернувся до нас обличчям та іронічно посміхаючись, дивиться просто на мене. Через пару секунд його увага переміщується на Стеллу.

— Вітаю, то тепер ми проведемо три незабутні уроки разом? — Лендон під'їжджає до краю арени й простягає руку до Стелли.

 Подруга ніяковіє й коротко відкашлюється.

— Добрий вечір, ні, на жаль, не зі мною. Я вирішила зробити такий подарунок своїй подрузі на Різдво!

 Вона відходить убік, ігноруючи простягнуту руку Лендона, а мене залишає відкритою для його погляду, що тепер зупинився на мені.

 Усмішка чоловіка стає ще ширшою. Навіть знати не хочу, про що він зараз думає.

 Стелла легенько щипає мене за руку, примушуючи підійти ближче. Я неохоче роблю крок уперед і тисну його руку. Вона виявляється теплою та приємною на дотик. Лендон стискає мою долоню міцніше.

— Приємно бачити вас знову, — промовляє він, підморгуючи. — Тіно.

 Я затримую подих, а Стелла приголомшено зойкає.

— Ви що, знайомі?

 Чоловік легко проводить великим пальцем по моїй долоні, і я швидко випускаю його руку, немов обпечена. Здається, щось подібне з нами сьогодні вже відбувалося.

— Ні, була просто одна випадкова зустріч, — намагаюся відповісти спокійним й байдужим тоном та кидаю короткий винуватий погляд на подругу.

 Вона насуплюється, і в її очах я читаю загрозу майбутньої важкої розмови. Я зітхаю, уявляючи довгі пояснення та ображену Стеллу.

— Так, — підтверджує Лендон, усміхаючись. — Але вона залишила незабутнє враження.

 Мої очі широко розплющуються від подиву, а дихання перехоплює. Які такі враження вона йому залишила? Як би не Стелла, бігла б я вже звідси, навіть не оглядаючись.

— О, то ви знайомі, це чудово! — вигукує ведучий, поплескуючи Лендона по плечах й водночас протягує  мені якийсь папірець та... О Боже, той самий дармовис з ковзанами, за який я з Лендоном... О Боже!

 Світ навколо мене раптом хитається, і я ледь утримуюся на ногах. Стелла миттєво підхоплює мене за руку. Я відчуваю, як щоки палають від сорому. Мабуть, краще було б провалитися крізь лід.

— Хай цей дармовис завжди нагадує вам про цю мить! — урочисто каже ведучий та передає його мені з меншою усмішкою, ніби вже підозрюючи, що щось пішло не так.

 Стелла зосереджено дивиться на маленькі ковзани, і я бачу, як в її очах народжується здогадка. Її брова підіймається, а язик цокає об зуби. Ой, лихо! Наша розмова точно не обмежиться кількома словами. Коли Стелла обурена, вона може годинами висловлювати своє незадоволення.

 Подруга швидко забирає у ведучого папірець з дармовисом і натягує на обличчя люб’язну усмішку.

— Щиро дякуємо! — каже вона, водночас тицяючи мені ковзани у руку. — А коли відбудеться перше заняття?

— Усе написано на цьому аркуші, та навіть — ведучий грає бровами, — особистий номер Лендона. — Він знову плескає фігуриста по плечах, і той трохи нахмурюється, проте продовжує усміхатися.

— Так, якщо з'являться несподівані обставини, повідомте. До речі, мені також потрібен ваш номер телефону. Якщо виникнуть невідкладні справи, щоб ми особисто змогли перенести заняття, — він дивиться на мене так, ніби чекає на підтвердження.

 Пропозиція здається цілком раціональною, проте я все одно відчуваю дискомфорт. Певно, не тільки Стелла буде сьогодні виговорюватися. "Не мала баба клопоту".

 Я ковтаю та киваю.

 Ведучий дістає з кишені телефон і передає його Лендону. Ну звісно, звідки ж у цьому приталеному костюмі кишені? Чоловік розблоковує пристрій та запитально дивиться на мене.

 Стелла не витримує, закочує очі та називає в голос мій номер телефону, звісно вона знає його напам'ять. А от в мене він прямо зараз вилетів з голови. Як добре, що подруга допомогла та я ще раз не зганьбилася перед Лендоном.

Чоловік швидко набирає цифри й телефонує. У мене в сумці лунає дзвінок, який одразу припиняється.

— Перевірка зв'язку, — усміхається Лендон і підморгує.

 Я ковтаю повітря, відчуваючи, як кров приливає до щік.

— Лендоне, ти вже закінчив? — лунає ніжний жіночий голос.

 Повертаюся й бачу жінку, яка нещодавно каталася з Лендоном у парі на льоду. Вона вже перевдяглася в чорну зимову сукню та накинула на плечі довге бежеве пальто. Гарна блондинка з великими блакитними очима - саме такі стають зірками кінематографа.

 Чоловік обертається та киває їй.

— Так, уже йду, — відповідає він, повертаючись до ведучого. — Дякую за все, Сем!

 Чоловіки потискають одне одному руки.

— І тобі дякую, Лендоне! Якщо дідові ще щось знадобиться — хай повідомить.

 Фігурист усміхається.

— Добре, передам!

 Ведучий киває нам із подругою, віддає Лендону гроші та йде.

 Я розширюю очі від подиву. Дідусь? А він тут до чого? Дивлюсь, на Стеллу й бачу не менше здивування ніж у мене.

— До зустрічі, дівчата, — каже Лендон, роблячи елегантний розворот на ковзанах направляючись до виходу, а потім розбігшись підстрибує та перекручується в повітрі приземляючись витягнувши одну ногу та розвівши руки. 

 В одній з яких я помічаю затиснутий телефон. І як він його не впустив?

— Позер, — шиплю я крізь зуби.

— Але ж гарний, — усміхається Стелла, а через пару секунд насуплюється та переводить на мене погляд — А тепер ми з тобою йдемо говорити. І наша розмова не буде короткою, міс "я приховаю від найкращої подруги, що знайома з Лендоном Хелтоном".