Розділ 5

Майкл

Повертаючись з роботи задзвонив телефон. Я глянув на екран. Це була Олеся. Моя дрогоцінна сестра. Я знав, що станеться якщо підніму її. Но проігнорувати не правильно. Коли я наготувався на ще якись скандал. Ошарашився тому що вона так ніколи не говорила:

-Любий братику. Мій рідненький- солодко почала казати Олеся.

-Що тобі необхідно- продовжив я.

-Ми з тобою так давно не бачились. Коли наші батьки розлучились ви з мамою поїхали до Канади- сказала вона.

Я розумів ставлення Олесі. Но вона ніколи з того дня не називала мене братом. І від цього мені було прикро. 

-Я хотіла б запросити тебе до себе на кілька днів. Відсвяткувати свята. Мама ж буде занята. Так?- сказала сумно Олеся.

-Так. Вони з Джимом мають справи. Я приїду-відповів я. На іншому гудку почалася тиша. Аж раптом крикливий крик радості.

-Дякую. Майк ти не знаєш , як мене ощасливив- радісно гукнула Олеся. Я ж її упрікнув, що для 24 річної особи вона дуже енергічна. Олеся посміхнулася. 

-Я тебе познайомлю з кимось- сказала вона.

-Якщо ти хочеш мене звести то це марно- сказав я. Нагадавши їй, що ставалося минулого разу. Ця малявка хотіла мене звести зі своєю подругою Марушкою. Жінка не погана но не моя. Вона мати одиночка з двома дітьми. Окрім свого чоловіка , який пішов від неї мати нікого не хоче.

Мені ж легше бути одним. Але з сестриного поля зору. Хоч я і маю достатні кошти , але сам сиджу завидуючи всім закоханим. Цій малявці не розказав ще , що являюсь директором крупної фірми. Нехай незнає.

Посміхнувшись. Я сказав , що точно приїду. І відключив телефон  на цікавих історіях життя Олесі, яка закінчила на тому, що хтось завтра має приїхати. 

З думками я набрав Віктора. Сказав йому, що беру відпустку й нехай замовить квитки до Флориди.