Різдвяне жало
Розділ 4
Таксі приїхало до воґзалу. Водій допоміг Елізі витягти свої речі. Коли дівчина зайшла у середину возмутилася. Дуже велика черга. Ставши за людьми стала очікувати. На її думку вона 109, але черга просувалася швидко. Тому через півтора години Еліза вже тримала квиток у руках.
Сфотографувавши фото місця й квиток. Дівчина відправила його Олесі. Яка ще раз заінтригувала , що якись незнайомець забере її. Невстигла Еліза відповісти на повідомлення , як оголосили відправлення потяга. Вона швиденько загрузилась з іншими пасажирами й присіла на своє місце. Біля неї сиділа мила старенька. Бабуся намагалася відкрити печево , але їй не вдавалося.
-Перепрошую, але можливо вам необхідна допомога?- запитала Еліза.
-Онучко. Так потрібна- відповіла бабуся.
Еліза взяла пачку печиво. З легкістю відкрила й віддала старенькій посміхнувшись. Бабуся ж дала їй одне. Вона починала розказувати історії своєї молодості. Як молода очікувала своє кохання. Самі тепліші спогади свого минулого. Еліза слухала уважно й мовчки.
Пройшли години. Дівчина помітила , що не чує розмови бабусі. Повернувши голову до старенької вона побачила , що та заснула. Еліза поглянула у вікно. Місяць освічував нам дорогу. З своїми подумками вона заснула під цей світ.
Любі вибачте , що так довго не було продовження. Я була хворіла) ваша Аня ❤️
#5686 в Любовні романи
#2499 в Сучасний любовний роман
#914 в Різне
#406 в Гумор
Відредаговано: 29.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
