Розділ 1

Сьогодні 22 грудня. Цей день міг бути як і інші наші дні. Я і Юра . Лише ми удвох. В цей день я повернулась раніше. Хотіла зробити йому сюрприз , але зробили нажаль мені. Мій дорогий Юрій з яким ми прожили шість років зраджував мені. Не з ким іншим , а з моєю найкращою подругою Крістіною. 

-Ой. Миленька ти не подумай. Над нами просто нависла омела- почала виправдовуватись Крістіна. 

Але я не повірила. Мені стало боляче. Я просто кинула в них пляшку вина і вибігла з квартири. Мені надзвонював Юра. Подивилась. Й виключила телефон на повідомленнях, що це моя вина. А якщо й справді, але в чому. Те що я у від'їздах , щоб виплатити його борг. Юрій завжди їх набирав. А Крістіна? Товаришуєм вже сім років. Розуміла , що відносини в неї не клеяться з чоловіками. Допомагала найти. Як виявилось марно.

Зайшла до парку. В центрі яскраво світилась кав'ярня. Підійшовши до мене виглянула мила дівчинка бармен.

-Добрий вечір. Сьогодні щось холодніше звичайного. Чи хотіли б зробити замовлення? - запиталась мене працівниця.

-Добрий вечір, так. Мені б лате на кокосовому молоці з карамельним топінгом- відповіла я. 

-Звичайно очікуйте до п'яти хвилин.

Зробивши замовлення я повернулася розглянути вечірнє диво. Снігу намело так , що деякі дітки провалилися. Молоді люди ходили попід ручку. Хтось навіть зробив пропозицію руки і серця. Отримавши своє замовлення. Я навіть невстигла ще його попробувати . Як у мене зі швидкістю врізався якись чоловік.

-Вибач. Тітонько я мушу бігти- сказав мужчина. 

В моєму розумі крутилось. Стоп тітонька! Нахал мені всього лише 24. Сам він виглядає на 40. Навіть на 45.

Засмутившись я присіла на лавку. Включивши телефон я побачила контакт який не бачила після закінчення старшої школи.Одразу набравши його. Моє серце відійшло назад.