Романтична історія про кохання, ворожіння і різдвяні дива

Ця історія трапилася зі мною у Святвечір напередодні Різдва. Я ще тоді мешкала у гуртожитку і мої сусідки по кімнаті вмовили мене на дещо дивне, чого я ніколи не робила. Ми збиралися поворожити на судженого і на долю. Все одно через якусь несправність в усьому гуртожитку не було світла, а полагодити обіцяли лише завтра, оскільки ввечері ніхто не працює. Чи працюватиме хтось завтра, на Різдво, теж питання, але принаймні нам дали надію. Я таким ніколи не займалася і взагалі вважала, що це все вигадки для розпіарення великих телевізійних містичних шоу по типу «Битви екстрасенсів». Але серед нас була дівчина, яка відверто вірила в усе це ще з дитинства і виказати свою щиру думку я не наважилася, щоб не задіти її почуття. Лише для годиться повпиралася, але зрештою погодилася. 
За весь вечір ми, здавалося, випробували всі види ворожіння починаючи від воску, який викапували із завбачливо приготованих Мар'яною свічок і закінчуючи якимось замисловатим ворожінням з крупами. Ще були ворожіння за книгою, з ниткою, з каблучкою, за шкіркою яблука, з чашкою і багацько інших, назви яких я вже не пригадаю! І у всіх дівчат ворожіння вдавалося, а в мене не було жодного результату!
- Це все тому, що ти не віриш, - пирхнула на мене ображено Мар'яна.
 Так, наче я могла керувати своєю вірою в щось містичне! От в науку я вірю, бо там все розкладено по фактам і доведено експериментами. А тут – де хоч одне науково доведене існування магії, містики, надприродного? Звісно я не сказала цього Мар'яні, але вже й сама почала злитися, що останнього разу мені дісталася чашка з водою, яка не віщувала жодних змін в моєму і так тьмяному житті! А до того – ми ворожили на сірниках. В усіх дівчат щось та вийшло і лише в мене одної сірники взагалі не захотіли загорятися – то ламалися, то були сирими. Наталка під час цього прошепотіла щось про те, що це все біси і що ми даремно затіяли ці ворожіння. Та ніхто на неї особливо не звернув увагу, оскільки вона була віруючою і був у неї такий пунктик – бачити бісів в усьому. Щоб не думали, що я перебільшую - наведу для прикладу історію із недавніх - дівчина відмовилася здавати екзамен, тому що їй випав білет під номером 13! Викладач запропонував обрати інший, але Наталку було не переконати – вона в цьому бачила витівки нечистої сили, яка їй завадить здати екзамен у будь-якому разі! Та ситуація згодом вирішилася позитивно, але суть від цього не змінюється. Тому ми з дівчатами були сильно здивовані тим, що сусідка погодилася сьогодні разом з нами ворожити. Аргументувала вона це тим, що у святкові дні, по типу Різдва, на Катерини, на Андрія дозволені ворожіння. Хоча особисто я думала, що дівчині просто нудно, а так вона хоч якось соціалізується.
Якби там не було, дівчата не довго розмірковували про мою стійкість до магічно-ворожильних штук і вміння ставити блок на будь-які зурочення. Нова тема для обговорення знайшлася швидко – Ксюші у ворожінні на шкірці яблука випала літера дуже схожа на  «Ю»(і це дійсно не вигадки – я на власні очі бачила!) і вона почала верещати, як навіжена. Причиною її писків було те, що недавно дівчині запропонував зустрічатися найкрасивіший на її думку хлопець з потоку, ім`я якого було Юрій. Тому інші дівчата підтримали подругу і рівень кількості гвалту виріс приблино утричі!
Через годину-дві ми всі вже втомилися від цих дівчачих посиденьок і почали потихеньку розходитися сонними мухами по своїх кімнатах. Але наостанок Мар'яна – наша магічна гуру – розповіла про крайнє, ще не випробуване, ворожіння – із гребінцем. 
Отож в чому суть? 
Традиційне ворожіння на гребінець проводиться у ніч перед Різдвом. Воно начебто дозволяє побачити образ свого майбутнього нареченого. Для цього ритуалу потрібен гребінець, яким ви користувалися, зроблений із натурального матеріалу. Під цей опис, на жаль, потрапляв  лише мій та Мар'янчин гребінці, оскільки вони єдині серед усіх інших були не пластикові, а дерев′яні. Десь позаду полегшено видхнула Оксанка яка мабуть не хотіла псувати свої мрії і сподівання про щасливе життя з Юрчиком, якщо ворожіння складеться не так, як їй потрібно.
Після цього перед сном потрібно було розчесатися і покласти гребінець під подушку та сказати такі слова::
"Суджений-ряджений,
Прийди до мене наряджений.
У сні покажись,
Волосся мені розчеши".
- Таким чином, - пояснювала Мар'яна, -  ми "заманюємо" образ свого нареченого. Відразу після пробудження - навіть до того, як ми розплющимо очі й остаточно прокинемося, потрібно уважно проаналізувати свої сни. Можна не побачити конкретної людини, але відчути якусь давно знайому енергетику. А ще - нам може наснитися ваш майбутній дім.
Я хоч і не вірила в усе це, але робила як сказала сусідка – вдумливо перед сном розчесала пасма свого довгого русявого волосся і тихенько проказавши слова, поклала гребінець під подушку. Почувалася я при цьому цілковитою дурепою, але десь глибоко в душі сусідці все ж вдалося посіяти в мені зернинку цікавості і надії. І будучи однією ногою в царстві морфея з все ж дозволила собі на мить подумати: «А якщо дійсно наститься?»
На ранок дівчата попрокидалися і чимшвидше почали копошитися і кудись збиратися. Нас у кімнаті жило троє, але часто, як от вчора, в нас бувало і по п′ятеро і по семеро дівчат. Але їх не було ніколи стільки багато із самісінького ранку! Як виявилося – електромережу нарешті полагодили і всі так активно поспішали в душ, щоб урвати хоча б трохи гарячої води, поки не охолов бойлер. Я на це діло махнула рукою і планувала не виходити нікуди аж до вечора – все одно на дворі морозно і сніжить добряче - ще чого доброго засипле по вуха! А тут - тепло і затишок, ну, а душ можна прийняти і після обіду, коли ці черги зникнуть.
Я вже хотіла блаженно відкинутися на подушку і додивлюватися сполоханий сон, але щойно за останньою сусідкою гепнули вхідні двері як в моїй голові  так само різко і гучно бахнули двері автівки, яка снилася мені здавалося 5 хвилин тому. А слідом за чорною автівкою почали виринати й інші уривки сну: навколо снігова заметіль, білі мухи залітають прямісінько в зіниці не соромлячись і від них не рятує ні теплий в'язаний шарф, ні жовта зимова шапка, насунута майже на очі!
Ось спалах як я кудить настирно йду попри негоду, ось ще спалах – повертаю голову в бік величезної ялинки, яку завжди запалюють на Різдво, а ось – чую писк гальм і далі бачу лише білий килим зі снігу і значок Ауді. Десь чується чоловічий стурбований голос. Сон пригадується дедалі складніше і відчувається так, ніби пісок просочується крізь мої пальці і чимдужче я намагаюся пригадати, тим розмитішим все стає. Останнє, що я бачу – сині глибокі очі молодого чоловіка і ніжний баритон, який каже, що він Ростислав і він лікар, тому може допомогти.