2

Вона схопила його під руку і потягла за собою, бадьоро крокуючи вздовж тротуару із яскравими ліхтариками. За рогом лунали різдвяні дзвоники і чаруючий «щедрик», ще більше створюючи атмосферу новорічних свят. То тут, то там чулися привітання і сміх. На ясному зоряному небі висів яскравий місяць, і здавалося, що сьогодні він посміхається. Вечір був просто чарівним!

Дорогою вони невпинно розмовляли. Зрештою – перейшли на «ти», і це прибрало багато бар’єрів у їхньому спілкуванні.

Неподалік від кав’ярні височіла пишно прибрана ялинка, а під нею стояли у повний зріст декоративні олені і великі червоні сани. Усі вони були прикрашені гірляндами, які миготіли усіма кольорами веселки. Поряд з ними зібралося чимало людей і хтось там серед них постійно і дуже радісно вигукував бадьорі репліки:

— Не соромтесь, люди добрі, підходьте, сідайте! І робіть свої світлини у санчатах Санти! Хо-хо-хо!

Зацікавившись, Андрій з Яною підійшли ближче. Біля саней крутився худорлявий хлопець у костюмі Санта Клауса, який розважав людей і заохочував їх фотографуватися. Одяг на ньому висів, мов простирадло на швабрі, а штучна борода теліпалася на юнацькому обличчі, де ще не скоро мала б з’явитися щетина. Але, потрібно було віддати хлопцеві належне: завзяття і святкового пафосу у нього було – хоч відбавляй. Спочатку Андрій гадав, що хлопець вигукує вже заздалегідь заготовлені репліки. Але, як виявилося потім, він примудрявся римувати все на ходу, та ще й по суті справи.

— Любі хлопці та дівчата, хто сидів в моїх санчатах, той щасливий буде рік, жінка ви, чи чоловік! Тож хутчіш сідайте в сани, хай любов прибуде з вами! Я зроблю круту світлину усього лиш за хвилину! Хо-хо-хо!

— О! – радісно вигукнула Яна. – Давай сфотографуємося!

Не чекаючи відповіді, вона поволочила Андрія скрізь натовп у сани. Втім, він і не пручався, навпаки – на все погоджувався, бо сам би не наважився на щось подібне. Всівшись і одягнувши різдвяні шапки, Яна віддала свій телефон Санті, взяла в руки букет і, продемонструвавши усім свою милу посмішку, стала чекати зйомки.

— Е-ні, молодята, – зауважив Санта, – Сидите, немов чужі ви, вам це зовсім не личить! Навіть олень поруч з вами в кадрі краще стовбичить! – він знову навів на них камеру. – Обійміться-посміхніться, зараз вилетить жар-птиця! Хо-хо-хо!

Яна миттєво пригорнулася до Андрія. Він і сам не встиг ще нічого зрозуміти, а його рука вже обійняла Яну і щільніше пригорнула до себе. Дія випередила думку: магія Санти, не інакше! Санта зробив знімок.

— Фото – супер, просто чудо, не дадуть збрехати люди! А тепер попросим щиро: поцілуй скоріше милу! Хо-хо-хо!

Андрій, як і очікувала Яна, розгубився. А от люди миттєво підхопили це і, плескаючи в долоні, почали завзято скандувати:

— Ці-луй, ці-луй…!

Усміхнена Яна повернулася до Андрія в очікуванні, її очі світилися.

— Цілуйтеся, закохані! Чи ви вельми прохані?! Хо-хо-хо!

— Ми не зако… – хотів було поправити Андрій, але Яна блискавкою припала теплими губами до його холодної щоки.

Санта миттєво сфотографував, а люди вибухнули оплесками, свистом і радісними вигуками. Але, коли Санта поглянув на світлину, що вийшла, то незадоволено скривився: дівчина радісно цілує хлопця, а той сидить із напіввідкритим ротом (бо саме розмовляв) і великими здивованими очима.

— Боже милий… Любий друже, не хвилюйтесь ви так дуже! Посміхніться вже насилу і порадуйте дівчи́ну! Доки я із вами грався, там вже натовп назбирався! Посміхніться, жахну фото, і закінчимо роботу! Хо-хо-хо!

Дивлячись в камеру, вони притулилися одне до одного щоками і нарешті світлина вдалася: обоє усміхнені, а в очах горять яскраві вогники щастя.

Подякувавши худорлявому Санті, вони (під оплески і вигуки) пішли до кав’ярні.