Епілог

По безлюдній вулиці поспішали дві високі фігури, як дві краплі води схожі одне на одного. Тільки один був трішки темніше.

Янгол і Біс, а це були вони, повернули в провулок і опинилися перед входом в бар, про що ще здалеку сповіщала яскрава неонова вивіска. Трохи віддалік, немов величезна ущелина, заклично блимав і переливався незнайомий портал.

Вони підійшли ближче, портал був відкритий прямо між рядом сміттєвих баків і запасним виходом бару, біля дверей красувалися елегантні лаковані сани.

— Цікаво, чия тачка? — почухав потилицю Біс. — Очевидно не з місцевих. Добре, хоч невидимою ковдрою прикрили!

— Ходімо поїмо, — Янгол рішуче попрямував до входу.

У барі було людно і святково. Вони проштовхалися до барної стійки і сіли на високі стільці, з насолодою розпрямляючи натруджені ноги.

Янгол покликав бармена і замовив два келихи нектару.

— Безалкогольного, — уточнив Янгол, — я на чергуванні.

Розгорнув на долоні екран і задумливо промовив:

— Від Тата відповіді довго немає.

— Що ж, як не візьмуть, піду в домові. Буду дрібні капості людям робити, все ж нагорі... — Біс хоробрився, але було видно, що він нервує і переживає.

Пілікнув сигнал. Янгол поглянув на екран, і його обличчя осяялося щасливою посмішкою:

— Затвердили! Ну все, ти стажист! Вітаю, будеш поки працювати у зв'язці зі мною, а як навчишся, виділять тобі окремих підопічних. Почнеш з малюків. Ех, початківець!... — поплескав він Біса по плечу.

Біс щосили намагався зберігати байдужий вигляд, але все ж не втримався. Його губи роз'їхалися в задоволеній посмішці.

— Може, ще по нектару?

— А давай!

Колишній Біс потягнувся до келиха і раптом побачив, як з його рук починає виходити слабке сяйво. Янгол теж угледів і втупився на світіння, округливши очі.

— Тепер мене точно взяли, — прошепотів Біс і великим пальцем витер куточки очей.

— З поверненням! — підняв келих Янгол, весело підморгнувши... Янголу.