3.

Заметіль майже вщухла і не заважала дітям шукати шлях до людей, що потерпали у біді. Ішли братик із сестричкою йшли, та нікого не знаходили. 

Аж раптом, почула дівчинка тужливе завивання. Таке гучне та страждальне, аж серце стискалося. Пішли вони за тим плачем. Бачать, собака лежить край дороги, встати не може. Кинулися брат із сестрою до песика. Виявилося, що він задніми лапами зачепився за старий поламаний паркан. Металева сітка впилася бідолашній тваринці в лапу. 

Дівчинка простягнула була рученята, щоб йому допомогти, але хлопчик зупинив її.

— Стривай-но, потрібно ж людей рятувати! Не собак! 

— Все одно допоможемо! Можливо він нам ще віддячить.

Разом діти з усієї сили приклалися до металевої сітки та прогнули її таким чином, що собачка міг вільно дістати лапку. Спочатку він обережно вилизав поранену кінцівку, а потім радісно заметляв хвостиком. 

— От, розумничок! — гукнула дівчинка.

— Та де там! Просто бездушна тварина! — безрадісно мовив хлопчик.

Але собачка не образився на такі слова. Він весело підстрибнув і побіг уперед. Потім повернувся до дітей, загавкав, і знов стрибнув уперед.

— Він кличе нас! Кличе за собою! —  і дівчинка побігла за рудим песиком.

— Та де там кличе… — зневірено пробурмотів хлопчик, та все ж помчав слідом за сестрою. 

Собачка біг засніженими вулицями. Діти ледь встигали за ним. Зненацька песик зупинився посеред дороги. Він розпочав нестримно скакати та гавкати. Придивившись, діти помітили, що у снігу посеред вулиці щось зблиснуло. Хлопчик обережно розгріб сніг у тому місці й знайшов великий металевий ключ. У ту саму мить собака знову радісно зайшовся гавкотом та помчав вулицею далі. Не встигли діти отямитися, як вже бігли за ним. І от знову песик зупинився.

Цього разу серед міської площі. Там ще гуляли люди. Поміж них діти помітили чоловіка. Він розгублено ходив туди-сюди, вдивляючись у снігові намети під ногами. 

— Це він, мабуть, шукає ключ! — зрадів хлопчик. Діти підбігли до розгубленого чоловіка та віддали йому ключа. 

— Яка ж то радість, що ви його знайшли! Дякую! — на радощах чоловік вийняв з кишені гроші та вручив дітям дві купюри по сто гривень.

— Сьогодні ж Святвечір! От дива і трапляються! — радів він.

Дівчинка з хлопчиком розділили гроші та повернулися до песика. Той вже підстрибував з нетерпіння.