4.

На вулиці все ще сипало снігом. Він летів і падав на їх волосся і одяг, кружляв в світлі ліхтарів і святкових вогнів на вітринах.

Натан зупинився і поставив валізу.

- Знаєте, я тут подумав. Якщо ви вже погодились бути моєю дівчиною на цей вечір, то не варто втрачати шансу.

Нахилився і поцілував Наталю. І вона відповіла. Не знаючи сама чому, можливо, так вплинули пережиті з ним моменти в дорозі. Чи святкова атмосфера і цей кружляючий сніг довкола.

Поцілунок захопив настільки, що вони не могли відірватись один від одного.

- Тепер не виглядатиме, ніби, ми когось обдурюємо. – посміхнулась вона, хоча, насправді їй дуже сподобалось і було трохи ніяково.

- Та і не думав.

Виявилось, що Натан живе на околиці міста в приватному домі. Чи то його родичі. Будинок сяяв святковими вогниками.

- Обережно, тільки. В нас є собака, він не до всіх дружелюбно ставиться. Султан звати. - попередив чоловік.

- Дякую, що попередили.

- Давай, ми перейдемо на «ти», а то дивно буде виглядати, що ми зустрічаємось, а викаємо одне одному.

- Гаразд. – погодилась Наталя.

Вона взагалі не могла зрозуміти, як погодилась поїхати додому до незнайомця увечері. А якби його слова були лише словами...але чомусь на підсвідомому рівні вона довіряла йому.

Світло у вікнах і гасаючі фігурки дітей все ж переконали її, що вона не помилилась.

Пес не заставив чекати, коли вона вийшла з авто, а одразу кинувся під ноги. Проте, не кусатись, а лащитись. Наталка на автоматі його погладила.

- Красунчик, Султан. - похвалила.

- Ти йому сподобалась, він рідко так чужих зустрічає. - зрадів Натан

- Могла б заприсягтись, що це він скочив мені під колеса. Та він же копія того пса. - здивувалась дівчина.

Натан засміявся.

- Сумніваюсь. То занадто далеко. Навряд чи він якимось магічним чином перенісся туди й назад, все ж майже шістдесят кілометрів. Якби він таке вмів, я б уже знав.

Але Султану було байдуже на думку господаря, він продовжував лащитись і виляти хвостом.

- Може, це просто Різдвяне диво?

- А ти у таке віриш?

- Один день в році точно можна.

Різдво пройшло. Наталя дуже сподобалась рідним Натана і навіть подружилась із сестрою.

Потім він завіз її додому, де познайомився з батьками. Сказати, що вони не були здивовані такому повороту, це нічого не сказати. Але новий кавалер доньки, здається їм прийшовся до душі.

Виявилось, що бути парою на один день їм мало і вони почали зустрічатись. Він переїхав разом із нею в столицю. Адже міг працювати де завгодно. Та і не в роботі справа. Якщо люди потрібні один одному, то їх не триматиме робота чи відстань.

Тепер святкувати Різдво та Новий рік вони запрошують рідних до себе.