3.

Наталя лишилась практично сама у приміщенні автостанції. Підійшла запитати за рейси. Виявилось, що один ще буде через дві години – останній. Пощастило, вважай. Придбала квиток і сіла в залі очікування.

Сердилась сама на себе, адже могла ж пофліртувати чи сказати щось приємне. Не завжди їй траплялись нормальні чоловіки. Її хлопець швидко знайшов іншу, коли вона переїхала працювати в столицю. Принаймні, вона так думала, потім виявилось, що та друга дівчина в нього вже була давненько. Він крутив роман з ними обома.

Після цього вона ні з ким не зустрічалась і навіть не пробувала заводити стосунки. Не хотілось знову обпектись. Можливо, колись – думала вона. Але цей чоловік їй сподобався. Вперше за стільки часу.

Але, всеодно, вже поїхав. Та і відстань між ними – теж важлива складова стосунків. Які там стосунки на відстані можуть бути? Тільки назва, а насправді – чужі люди.

Натан

Вийшов з автостанції і набрав сестру.

- Настунь, може ще щось докупити? Я вже скоро буду. Чи ви вже вечеряєте без мене?

- Ти ж знаєш, що чекаємо. А що в тебе за пригода сталась?

- Та рятував дівчину, яка в ДТП потрапила. - усміхнувся він.

- Так і знала, що ти знову у щось таке вв’яжешся. – пирхнула сестра на другому кінці трубки.

- Ти ж не хотіла, щоб я у Святвечір кинув людину на дорозі. Сама знаєш, що навіть якби це був бомж старий і смердючий я б і його витягав.

- Натик, навіть не знаю, чи твоя доброта то доброчесність чи дурість. А ти її додому завозив чи що?

- Та ні, їй далеченько їхати. На автостанцію закинув.

- Та міг уже і завезти. – засміялась сестра. – Або до нас запросити. Ти ж точно не поцікавився, чи є автобуси в її сторону чи ні?

- Невже ти переживаєш за чужу людину? – здивувався чоловік. – Ти це чи не ти?

- Ну ти ж знаєш, я вірю в святкові дива. Навряд, дівчина, котра їхала кудись сама у Святвечір з кимось зустрічається. А навіть якщо так, то ти всеодно в мене краще.

- Все не лишаєш планів мене одружити? – засміявся Натан. – Подруги закінчились, то ти тепер з незнайомками пробуєш!

- Ви вже познайомились. – забурчала Настя. – Чого триндиш зі мною. Піди запроси її до нас, поки не поїхала.

Натан поклав трубку. На вулиці все ще сипало снігом і грозило насипати до ранку мало не під два метра. Зараз уже пристойно було, а що як автобус застрягне десь в дорозі? А ми відповідаємо за тих, кого врятували.

І він повернувся на автостанцію.

Наталя сиділа самотня у холодному приміщенні. Людей не було. Всі порозїжджались раніше.

- Бачу, ви ще не поїхали. – констатував факт чоловік, роздивляючись дівчину. – Як скоро ваш автобус?

- Через дві години. – автоматом відповіла Наталя, але здається зраділа. – А ви чому повернулись?

- Ви ж бачили, снігопад ще сильніший став? Ви ризикуєте застрягнути по дорозі і так і не доїхати додому.

- А ви знаєте тут якісь готелі?

- Та я хотів запросити вас до себе. – дівчина нахмурилась, а він поспішив заспокоїти її. – В нас на Святвечір збирається вся родина. Батько, сестра з чоловіком і дітьми, ну і я. Але в нас є вільні кімнати, тож ви зможете лишитись, а завтра поїдете. Або ж я вас відвезу.

- Це досить дивно виглядатиме, чи не думаєте? Приводити незнайомих людей на родинне свято.

- А ми скажемо, що ви моя дівчина, ви не проти?

- Хм.

- Погоджуйтесь. Я не хочу, щоб ви тут мерзли на самоті.

Він наважився, підійшов і взяв її за руку.

- Ходімо. Що робити вирішимо вже завтра.

- Ну гаразд. Але тільки на один вечір.

- Що на один вечір? - не зрозумів він.

- Я побуду вашою дівчиною.