6

                                        Істинний смак та аромат кави розкривається тільки взимку. Тому, що саме в цей час до напою додається таємний інгредієнт – кришталево-свіже морозяне повітря.

Автор не відомий

Не знаю чим я думав коли пропонував їй вийти на цей неймовірний холод. Як людина яка не любить зиму могла таке запропонувати. Оо серйозно холодно, вітер, вечір, зима, як людина в здоровому глузді могла проміняти теплий корпоративний зал на холодну вулицю. Але мене так тягнуло до неї. Я хотів побути з нею на одинці. Тільки ми. Вона і я. Тож коли ця ідея виникла у мене в голові, я ні секунди не вагався. Будучи відвертим я навіть не думав про це. Коли ми повернулися до зали; танці були в самому розпалі. Музика грала весела. Ми відали наші пальта дворецькому. Тільки-но ми зайшли, я зрозумів, наскільки сильно вона замерзла надворі. 

- Давай вип’ємо чаю, думаю, ти сильно замерзла.

- Я не проти, але як ти зрозумів?

- У тебе тремтять губи і я просто впевнений, що під цією помадою вони повністю сині,- сказав я з усмішкою.

- Ааааа зрозуміло, ну тоді пішли,- сором'язливо сказала вона. При згадці про її губи.

Підійшовши до барної стійки я замовив собі чорний чай, а Холлі взяла зелений. Вона повернулася і почала роздивлятися зал. Тим часом я також вирішив пошукати нам ще не занятий столик. Хоча ми могли б піти до одного з наших столиків.  Хим, але якщо там є люди. Тож я все-таки вирішив знайти столи для нас. Вільний, гарно освітлений столик біля вікна, а за вікном гарно падали сніжинки. На секунду мені це сподобалося. Зима стала не така вже й ненависна і погана. А у польоті сніжинок я завбачав, щось чарівне. Що це зі мною? Фу нє нє мені не подобається зима. Усе - зима таки погана. Бармен поставив нам наші напої.

- Холлі тримай зелений чай,- підійшовши до неї я знов подивився в ті прекрасні очі. 

- Дякую, ми будем тут?

- Ось там біля вікна є гарний столик можем там сісти.

Ми пішли до столика, я поставив свій чай. Відсунув стілець для неї, вона легко опустилая на стілець. І тут я уже хотів був іти. Але Холлі була здивована, що я не присів.

- Ти куди? Не присядеш?

- Так, все добре мені потрібно відійти, я зараз повернуся.

- Оу добре

Зніяковіло відповіла вона. Цікаво про що вона подумала. Яким би суворим мене не вважали на роботі, але залишати її саму після запрошення на каву, така собі історія. Я побачив офіціанта, який обслуговує наш столик і підійшов до нього.

- Вибачте, будь ласка, я б хотів вас поросити плед.

- Так, звичайно.

Він пішов, а згодом виніс плед. Білий, ніжний, приємний. 

- Ось тримайте.

- Дякую,- люб’язно відповів я

Вернувшись до нашого столика Холлі була здивована побачивши в мене в руках плед. Я легенько розвернув його і накрив пледом її тендітні плечі.

- Ов дякую, це дуже люб’язно з твого боку.

- Як тобі чай ?- вона майже допила свою чашку чаю.

- Дуже смачний.

- Це добре.

- Тож з якої ти компанії ?- поцікавилася Холлі 

- Я ІТ компанії, а ти ?

- М непогано. Я з дизайнерської.

- Для мене це несподіванка, у тебе чудові духи, тож я ставив, що ти з парфумерної.

- Дякую, - відповіла вона, а на щоках розлився рум'янець. 

- І яка у тебе посада?

- Ого ми пішли по рангах?- з насмішкою сказала дівчина.

- Так якщо ти не проти цікаво послухати про інші фірми та компанії. І до того ж ви не наші конкуренти.  

- Хим ну тоді у мене до тебе зворотнє питання яка у тебе посада? – здивовано запитала вона

- Я тимчасово на посаді директора.

- Ого, чому тимчасово збираєшся іти чи чекаєш підвищення?

- Та ні те ні інше, просто ще не знайшов людину на цю посаду. Загалом я власник фірми, і тому я тимчасово виконую обов'язки директора. 

- Вау, це круто.

- Дякую,тож для мене не має значення скільки заробляє дівчина. Так от повертаючися д мого питання яка твоя посада?

- Ну мені здавалося що це не побачення, то думаю це не важливо. Маю на увазі статки. А так я арт директор.

- Хим арт директор, це - цікава посада. У вас дуже креативна робота. Також якщо я не помиляюся вона вимагає здатність організовувати різні робочі процеси. А що до побачення, якщо іти методом виключення то ми ж не на діловій зустрічі, а значіть не формальна, тож цілком може бути побаченням. Чи не здається тобі, що коли двоє людей спілкуються і мають якусь цікавість це можна назвати побаченням. 

- Ого ти вирішив прям підійти з такої сторони, цікаве твердження. Навть не знаю, що на це відповісти. 

- Ти проти такого твердження?

- Думаю ні, не проти, просто не привично, я знаю тебе від сили пару годин. 

- Тоді давай це спробуєм, - запропонував я.

- Чим ти займаєтеся у вільний час? Яке твоє хобі?- поцікавився я.

-  Як правило робота займає весь мій час, тож у мене не багато вільного часу. Але я люблю читати книги, дивитися фільми та серіали.

- Вау дівчата в наш час не дуже полюбляють читати. Що ви читаєте? І якщо не секрет яка ваша улюблена книга?

- Я читаю різні жанри. Тож маю багато різних улюблених книг. Най улюбленіші жанри - це напевно детектив, сучасні романтичні прози, і фентезі. А назвати конкретні книги то трішки важко так зразу. 

- Ого, я вражений,- посміхаючи сказав я

- Справді? І чому ж ? - спитала вона. В її голосі відчувалося більше цікавість ніж невпевненість. Думаю якби я зараз почав критикувати її вона б стала на захист своїх інтересів. Вона була готова до атаки скажи я слово не правильно. Що це за дівчина така?

- Відверто кажучи я думав ви тільки романтичні прози читаєте.

- Оу і чому ви так подумали, я схожа на людину яка все романтизує чи ходить в рожевих окулярах?

- Ні, звичайно, що ні. Можливо то лише стереотип, що жінок, які читають лиш про солодке кохання. Проте я вважаю, що жінки які читають є дуже освіченими, звичайно багато залежить ще від того, що вона читає.