5

Зима дарує можливість мріяти про чарівність і диво.                                                                                      Головне — не упустити шанс і зробити цю зиму казковою.

Дні минали один за другим. Три дні до вечірки пролетіли непомітно. Мене розбудило сонце. Зимове сонце. «Чудова неділя.» Я прокинулася в теплому білосніжному ліжку. На годиннику була дев’ята година. Я дозволила собі ще трохи повалятися в ліжку. В будні дні не дозволяла собі проводити в ліжку більше п’яти хвилин. А коли зібралася з силами і поборола свою лінь, та таки змусила себе піти до ванни. Зазвичай я просто вмиваюся пінкою, роблю масаж лиця, зволожую його та приймала душ. Проте сьогодні був особливий день, тож я вирішила вмитися, нанести тонік, зволожуючий крем та зробити маску. І як же без масажу. Опісля догляду за шкірою лиця пішла на кухню готувати собі сніданок. Снідала я смаженими яйцями з салатом "Цезар" і тости з начинкою і склянка апельсинового соку. «Смакота».

Ще було багато часу до вечірки. Тому я взяла свою улюблену книгу "Гордість і упередження" і пропала з світу на три години. Від читання та світу фантазій мене відірвало повідомлення. Я глянула на годинник. Вже було п'ятнадцять по третій. Тому я швиденько закрила книгу і поставила її на тумбочку біля ліжка. А сама пішла в душ. В душі прийняла рішення мити також голову. Після душу я почала робити мейк. Хоча це корпоратив я вирішила не робити макіяж як до клубу. А вибрати все ж трішки ніжніший. На очі я нанесла рожево-блідуваті, але помітні тіні, а також нанесла трішки блискіток.

Губи я намалювала кольором темної пудри. Зачіска - накручені локони. Заді верхні прядки зібрані в невеликий, легенькій хвостик. Волосся ніжно лягало на мої плечі та спину. Я вибрала плаття вишневого кольору. Саме плаття без рукавів з V подібним вирізом. Атласне. Воно спадало по мої бедрах легенькими хвилями і ледь торкалося підлоги. З вух у мене звисали сережки ланцюжки закріплені на мочці короною. Оскільки зараз зима я одягнула чоботи. Та в таксі взяла з собою вишукані каблуки чорного кольору на високому каблуці. І зверху накинула зимове пальто. Бежевого кольору з сірим хутром зверху. І зав’язала пояс бантиком. Сіла в таксі, було близько за п’ятнадцять четверта. Коли я нарешті приїхала більшість вже була там. Тож я підійшла і привіталася з колегами. Серед них була моя хороша подруга Марина. З якою спілкуємся часто і іноді поза роботою.

- Привіт.

- О привіт,- відповіла на моє привітання подруга.

- Як ти? Давно прийшла?,- поцікавилася я

- Та ні недавно хвилин десять тому. А ти тільки, що так?

- Так,- з усмішкою промовила я

- Знаєш щось про сьогоднішній вечір?

- Ооо, знаю, слухай план такий: першу годину ми просто їмо та розважаємося. А далі- знову танці, прекуси й суцільні веселощі! Ох, ледве не забула: на фінал у нас салют. І все це безумство триватиме аж до дванадцятої.   

- А чого до дванадцятої? Далі, що плаття перетвориться на ганчір’я, а карате на гарбуз?

- Хіхіхіхіх, ох ні ні просто, не знаю чого так придумали. Далі можете окремо продовжувати святкувати. Та ти до речі не перша хто мені це говорить.,- Ми обидві розсміялися.

- Ну, добре ходи за стіл,- запропонувала Марина.

Ми сіли за стіл. Цілісіньку годину ми пили, їли й говорили. Всі були такі дружні. Ніхто не ставився погано. Всі хто реально не любив когось з офісу не прийшли на цю вечірку. І я усвідомила як я люблю цю атмосферу. Атмосферу- свята. Згодом я вирішила піти пройтися по ресторану. А я забула сказати вам ми були на другому поверсі. Тож я встала за столу. І пішла гуляти. Пройшлася по другому поверсі. Пройшовши я побачила, що там є ще один зал де також сиділи люди. Повз мене раптом пройшов офіціант.

- Добрий вечір, панно, я можу чимось вам допомогти?

- Думаю, ні. Я просто прогулююся.

- З якої ви зали ?,- поцікавився він

- О я з другої

- Дозвольте нагадати, що танцювальна частина вечора відбудеться в низу, у великій залі поблизу виходу. 

- Гаразд, дякую, я зараз повідомлю своїх колег. Скажіть, будь ласка, що тут за свято ?.- поцікавилася я

- Також корпоратив. Сьогодні у нашому ресторані три корпоративи.

- А зрозуміло дякую.

         Офіціант розвернувся і пішов на перший поверх. Я ж пішла до колег повідомити їм новину.  

 Через пару хвилин. Приблизно через п'ятнадцять пролунав чийсь голос. Скоріш за все ведучого. Який повідомив нас, що ми можем іти танцювальний майданчик. Опісля того як він договорив пролунала пісня. Більшість колег встали і пішли танцювати. Я з Мариную ще трішки посиділа за столом. Згодом всі решта також спустилися на перший поверх. Було дуже багато людей і більшість мені не знайомі. Я стала неподалік розкішних мармурових сходів, що закручувалися спіраллю. Уздовж них тягнулися чорні ковані перила з дерев’яними поручнями. Марина довго не витримала і пішла танцювати. Я ж замітила офіціанта з яким раніше вже говорила. Він розносив бокали з вином і шампанським. Він підійшов до мене тож я взяла бокал шампанського. Я рідко п’ю, бо легко напиваюся. Щоб напитися достатньо п’ять бокалів вина. І три чи два шампанського. Я стала і почала оглядати зал. Навколо танцювало чимало вродливих жінок та елегантних чоловіків. По-сучасному. І це дуже захоплювало. Марина веселилася. Біля неї танцювало два хлопця, так цікаво. Вони не з нашої компанії. Та недивно: сьогодні, окрім нас, корпоратив святкують ще дві компанії.

- Добрий день,- чоловічий голос.

Я обернулася на чоловічий голос. Передімною стояв гарний молодий чоловік в синьому костюмі. Красиво одягнений. Волосся гарно укладено. У нього сині очі й біле волосся. Ну прям мрія кожної дівчини.

- Добрий вечір, ми знайомі ?,- запитала я бо й справді його не знала

- Думаю ні. І це найбільша помилка, яку я зробив у своєму житті. Така прекрасна пані. Ви чарівна. Я Сергій. З якої ви компанії ?