2

Піднімаєш голову до неба: хмари посипають світ ванільним цукром.

- Бос ми готові до випуску нового додатку. 

- Це добре. Радий, що ми завершили до дедлайну.  Зробіть останні перевірки і в п’ятницю двадцять сьомого можете відправляти.

- Добре бос,- сказав працівник компанії і вже збирався вийти та Андрій ще мав декілька запитання.

- Стій. Що там з корпоративом?- спитав Андрій.

- Я все підготував. Але приміщення ми будемо ділити ще з двома компаніями дизайнерською  і парфумерною.

- Ммм не найкращий варіант, але добре,- Андрій схвально кивнув.
- А на коли ти забронював ресторан?

- Подія відбудеться в цю неділю 29.12.19 в кафе «Фамілія». На 4 годину вечора.

- Добре. Ти всім сказав ?

- Так. Запрошення розіслав на електорну пошту. А також зробив  оголошення в офісі.

Коли працівник вийшлов з мого кабінету я сів на диванчик, на журнальному столику мене вже чекала склянка свіжого соку.

- Ммм гранатовий сік. Я Андрій маю свою IT компанію Black Raven. Ми вже розробили три гри та на даний момент ми розробляєм додаток для знайомств. Я закінчив ДНУ( Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара). В двадцять три я заснував Black Raven та став директором компаніїї.

Допивши склянку соку, я накинув куртку, взяв телефон і вийшов на вулицю. Від мого офісу до центру не далеко приблизно десять- п’ятнадцять хвилин. Тож я вирішив не їхати машиною в центр, а пройтися зимовим містом. Хоча мені не до душі ця святкова атмосфера, та я дуже люблю гуляти.  Попри те, що я не дуже люблю святкувати та ніхто не відміняв купівлю подарунків близьким. У мене ще є година до наради, тож вирішив пройтися по місту в пошуках різдвяних подарунків. Я пригадав, що десь неподалік від головного музею міста є магазичика з подарунками. Тож було прийнято рішення іти туди. Купив скляну кульку. В середині дід мороз з подарунками посипаний снігом. Якщо кулю потрясти сніг буде літати. Коли я вийшов з магазину на вулиці стало ще холодніше. Тому я вирішив купити каву. У центрі міста багато яток в яких можна купити запашну каву. Ніщо не може зрівнятися з чашкою смачної кави. В центрі міста стоїть наша ялинка. Коли я глянув на ялинку я подумав. «О ялинка цього року і справді красива. Організатори постаралися на славу». Ідучи в компанію я думав про те як покрщити додаток для знайомств, що можна додати, а що краще прибрати, які дослідження ще потрібно прийняти. Як тут у мене врізається якась дівчина. Брюнетка з карими очима в чорній шубі й чорних чоботах на каблуку. Леді опинилася у мої обіймах одним рухом. Та не обійшлося без нещасного випадку я все таки розлив каву на своє пальто. У мене нарада через 20 хвилин, а тут пальто зіпсована. 

- Ой вибач я не побачила тебе,- попросила вибачення та дівчина.

- Ти звісно молодець, що вибачилася, дуже благородний вчинок. Але нажаль ваші вибачення - це не чарівна паличка, що скасує мою важливу зустріч. Що скажете тепер мені робити? Як я маю іти містом? - рознервовано запитав я.

- Я чесно не хотіла, це сталося випадково. Ну, а каву ти сам на себе вилив,- сказала незнайомка. Кутики її рота піднялися. Не можна сказати, що вона сміялася. Я б сказав легенька посмішка. Вона ніби пишалася тим, що не все зробила вона.

- Так це по твоїй милості. А через кого ще? Це ти в мене врізалася,- ствердно, майже кричав я. Мене розпирало від злості, та все ж ледь стримувався.  

- Я ж перепросила. Добре, зробімо так: я оплачу хімчистку твого пальта. Ну, що ж мир ?-  переконувала мене і далі красуня.

- Мир? Сумніваюся. Пальто і справді дороге. Не думаю, що тобі вистачить грошей оплатити його хімчистку,- з призирством сказав я

- Ти хто такий щоб мої гроші рахувати ?! А?,- злісно сказала та дівчина.

- Ти маєш рацію. Я ніхто для тебе. Та я за тебе переживаю, чи зможеш ти це оплатити?- саркастично мовив я 

- З чого ти таке взяв?,-здивована сказала дівчина.

- Ну у студентів мала степендія. Хіба ні?

- Оу дякую за комплімент. Проте я уже давно не студентка. Тому не переживайте за мене. Так, що на рахунок хімчистки?

- Нічого забуть я справді поспішаю. Будеш винна, якщо колись знов зустрінемося. А якщо ні то твій борг списаний.

- Амм ну добре без проблем.

Я побіг, годиник казав, що я спізнююся не на хвилину чи дві, а на конкретних п'ятнадцять. Я біг позаду залишалася ялика, красиво одягнені магазини, красива новорічна площа. Та на цю карсоту я не мав часу тим більше не дуже захоплювався. Коли я був біля компанії вже було двадцять по п’ятій. Не люблю спізнюватися. Але і деректор не спізнюється він затримується.