Оля поговорила з мамою, але вона нічого не залишала. Ще й посміялася, над Олечкою, нібито, це ж треба приготувати і забути.
Сім'я Кроликовичів, хотіли втекти, з кухні. Але встигла втекти тільки сестричка, а Стриб -Стриб не встиг.
Оля побачила його і осторопіла. В них на кухні, зайчик. І що ж він тут забув.
Раптом зайчик заговорив:
-Мене звуть Стриб -стриб. Відпусти, мене , будь ласка.
-Зайчику Стриб-стрибу, а що це ти тут робиш? Звідки, з'явився?
-Я хотів приготувати, новий вид печива. Але ти прийшла та налякала мене.
-То це печиво, приготував ти?
-Так, тільки не видавай мене.
-Не хвилюйся, я вмію, берегти таємниці.
-Я дуже люблю випікати, хоча і зайчик.
-А чому я можу розуміти, твою мову?
-Тому що у різдвяну ніч, ви люди, можете, розуміти та чути всіх тварин і рослин. Просто ми не говоримо з вами, бо нам страшно.
-Але ти ж зі мною заговорив.
-Я просто тебе добре знаю. Ще зі свого дитинства, коли тобі виповнилося 5 років.
-То це був не сон. І не моя фантазія. І це печиво, дуже схоже на те, яке я колись приготувала зі своїм другом, зайчиком. Це був ти?
-Так. А зараз мені раптом захотілося приготувати його знову.
-Давай приготуємо його разом.
-Давай.
І ми почали готувати разом. Печиво за печивом, поки крем не закінчився. Формочки взяли різні : ялиночка, сердечки, грибочки і навіть зайчика.
А потім взялися їх прикрашати. Печиво вийшло неймовірним. Це все тому що з любов'ю.
-Дякую, що повернув мене у дитинства щасливого миті, зайчику Стриб-стриб.
-Я тобі дякую, за те що носиш у серці диво.
Раптом почувся звук годинника, наближення Нового року. Зайчик зник, а спогад та печиво залишилося. Олечка вирішила одразу записати рецепт печива і назвала його "Диво від зайчика".
І заспівала свою дитячу пісеньку:
Якось раз під Новий рік,
Стриб-стриб прийшов до мене,
Смаколики він пік,
Та ніс в нору до себе,
Сполохано на мене там чекав,
І з печивом стрічав)
Вітаю Вас, з Новим роком! Нехай у вашому житті буде присутнє щастя та краплинка див.
Ваша, Антоніна Щітко.
#Сонячна_Тоня