Розділ 12

Спускаючись в ліфті, Дані здавалося що серце от-от вискочить з грудей. Діма написав, що але поруч з будинком, а вона з нетерпінням хотіла побачити його і не хотіла б щоб він довго чекав.

В руках був подарунковий пакет, а ноги в  черевичках на невисокому каблуку нервово відбивали ритм. Поїздкам з четвертого поверху зайняла менше хвилини, але Дана з такою радість вийшла з під'їзду і побачила його…

Дмитро стояв біля сходів і уважно стежив за виходом з під'їзду. На нього падали лапаті сніжинки, що поволі вкривали зелене пальто і заплутувались у рудому волоссі і бороді. На його обличчі миттєво засяяла посмішка , а руку він простягнув Дані, щоб вона з комфортом спустилася сходами.

— Привіт, моя люба!

— Привіт! — Дана зосередилася на його очах, в яких було створено тепла, а часом з'являвся цікавий блиск. — Я дуже рада тебе бачити! З Різдвом! В мене не так й щедрий подарунок, але сподіваюсь, що він тобі сподобається.

Дмитро вдяв пакет в якому були різноманітні смаколики і книга. Знайома книга. Але перш ніж щось говорити він вирішив зробити як вихована людина і спершу розрахувати подарунки до кінця. А тому взяв книгу в руки і перш ніж відкрити її на форзаці почув слова Дани:

— Це не та книга , що ти подарував вранці. Це було б неправильно і дивно. Але це справді та ж збірка, просто набагато раніше видання. Те , яке я виграла в лотереї і з якої почалась моя любов до цієї серії і відновилась любов до поезії. І я вирішила подарувати її тобі. Бо вона пам'ятна для мене. Розгорни форзац, будь ласка!

Діма поглянув в очі Дану і і не міг зчитати емоцій. Там було і хвилювання, і радість, і страх, і ще так багато чогось…

А тому послухав її та побачив акуратно написаний текст:

"Коханому Дмитру ! З Різдвом! Нехай здійсняться всі твої бажання! Дякую за диво! Здається, що наша зустріч то різдвяне диво!"

— Данусю! Кохана, я планував першим тобі сказати, але боявся, що надто швидко! Ще в першу зустріч, коли ти так емоційно боролась за свою каву я був вражений! Ти запала мені в серце і в саму душу і зрозумів, що закохався! Швидко і з самою головою в найпрекраснішу дівчину, яку я тільки зустрічав! Кохаю тебе, Данусю!

— І я тебе кохаю, мій Дмитрику! — й  сама потягнулася до нього з поцілунком, який захопив їх обох. 

Сніг падав все більше, а закохані не могли відірватися одне від одного,  пристрасні  поцілунки і ніжні обійми не припинилися аж поки їм обом не стало дихання.

— Йдемо гуляти?

— Звісно! 

Дмитро обійняв Дану і вони поволі пішли вулицею.

— Знаєш, я здається знову полюбила Різдво!

—  Я теж. Цей час  сюрпризів і різних пригод!

— А хіба наша зустріч не маленька різдвяна несподіванка?

—  Наше різдвяне диво! Ти моє диво! Тепер не відпущу  тебе нікуди!

— То тримай міцно й не пускай! —  і він міцніше обняв її.