Розділ 11

Дана посміхалася, та в її очах бриніли сльози. Від зворушливих слів Дмитра серце просто вискакувало з грудей. Вона мерщій схопила телефон і вирішила не написати , а подзвонити.

— Ало! — почувся його хриплий голос в трубці.

— Ало! Доброго ранку, Діма! Я тебе розбудила?

— Так, якщо чесно. Але так приємно прокидатися від твого голосу. 

— З Різдвом тебе! Я теж прокинулася завдяки тобі, точніше кур'єру від тебе.

— Вибач, забув попередити його , що не треба їхати знання, а моя люба соня має трохи поспати.

— Це дрібниця. Дякую за подарунки. Вони надзвичайні. А ці слова це щось надзвичайне. Мені ніхто не говорив такого. Ми зможемо побачитись сьогодні?

— Звісно , люба! Мені дуже не терпиться побачити тебе, але хоча щоб ти ще трохи відпочила, поснідала і помаленьку збиралася. Давай о другій я чекатиму тебе біля під'їзду.

— Домовилися.

Хоч і Дмитро просив Дану відпочити ще, та вона добре знала себе: засне і проспить все на світі. Тому вона поволі потягнулась, застелила своє ліжко і пішла на кухню за вазою. Ці прекрасні хризантеми треба було терміново поставити у воду.  Налила трохи менше половини в улюблену темно-синю вазу, зняла пакування з квітів, трохи обрізала  і розправила їх у вазі.

—Як ж все таки гарно! Мої улюблені.

Квіти  поставила в спальні , щоб зранку радували око. Сьогодні якось по-особливому хотілося братися на зустріч з Дмитром, тому на це піде більше часу ніж зазвичай.  Дана обрала темно-синій бодік, що ідеально сидів по її фігурі, сині колготи, довгу чорну спідницю з спокусливим вирізом, що починався трохи вище коліна.  Макіяж вирішила зробити трохи яскравішим ніж зазвичай: розташувала чорну стрілку, трохи туші і рожева помада. На вуха одягла улюблені кафи з підвісками,  улюблений браслет від Pandora вона й так ніколи не знімала, а на праву руку одягла смарт-годинник, що зняла з зарядки.  Ще був час , тому можна перекусити і йти на зустріч з коханим.