Розділ 9

— То коли запуск застосунку?! Бо я з нетерпінням чекаю!

— Якщо все буде добре,то планую на початку березня. Але тестова версія буде вже після Різдва і я хочу, щоб саме  ти обов'язково її протестувала і сказала які недоліки. Я дуже чекатиму на твої зауваження.

— Не знаю, чи вийде у мене бути об'єктивною, але постараюся. Адже ти втілюєш мрію книголюбів нашої країни.

—  Я як книголюб це розумію як ніхто, а як айтішник сприймаю це як виклик. Бо спроб зробити книжковий застосунок було багато, але більшість з них не проходили випробування часом . Хочу щоб в мене все вдалося.

— Я вірю, що так і буде!

— Ти так мене підтримуєш, хоч ми так мало знайомі. Данусю, ти надзвичайна дівчина. Ніколи не зустрічав таку. Красива, розумна, а скільки в нас спільного. Це так вражає.

— Ти мене бентежиш. Дякую за ці слова. Я вперше таке чую про себе. Зазвичай, що хіба що я творча і занадто мрійлива, а тому буду нещаслива.

— Це не так, Дано! Ти обов'язково будеш щаслива!

— Звідки ти знаєш?

— Бо я все зроблю для цього! — він нахилився ближче. Дана відчула зараз його парфуму, що наче вїдався в шкіру і пам'ять. А він поглянув в її очі і запитав: 

— Можна?

Дана хоч і думала, що заціпеніє з стразу, та все було не так. Вона глянула в його зелені очі в яких переливались світліші білки, впевнено, але тихо  відповіла:

— Так! — і прикрила свої рчі

Його рука опинилась у її волоссі, а губи легенько торкнулися її губ. Легенько, ніби боячись її злякати. Як він мене розуміє подумалося і захотілося відповісти.  Рука опинилась на його плечі , а губи ніби самі почали відповідати. Він робив це впевнено, а вона намагалася довіритися своїм почуттям й інстинктам з надією не зіпсувати свій перший поцілунок. Дихання забракло і ніби читаючи її думки Діма відсторонився і глянув її й вічі. Слова були не потрібні. Він тримав її за руку і насолоджувався часом разом. 

— Як щодо прогулянки біля Сонячного?

— З радістю. Ходімо.

Він допоміг одягнути їй пальто, вдягнув своє і подякувавши баристі вони рушили до озера. На дворі падав сніг, хоч було відносно тепло . Тому рукавиці були не потрібні, достатньо було його руки, що ніжно тримала її. 

Озеро покривала тонка книга, вдалині виднілися висотки, а на березі стояли Дана й Діма в обіймах одне одного.