9

Свято почалося. До кожного столика підійшла дівчина в гарній сукні, вручила зелений кокосовий горіх з трубочкою для дегустації молока, а на шию одягла незвичайну квітку. До зали вбігло 7 людей, одягнених у зелене, як ельфи, а потім зайшов сам Санта Клаус. Потім прибули  чоловіки із великими барабанами під барабанну веселу мелодію. Яскраве та незвичайне видовище. На вечерю подали гарудіо – ароматний суп із тунця з лаймом, локшину з крабом, салат із екзотичних фруктів. Після цього вийшли у центр дівчини з квітами та станцювали незвичайний танець під звуки барабанів. Це було ритмічно та захоплююче. А потім у нічній темряві під музику станцювали хлопці з вогнем, найкрасивіше фаєр-шоу. Сван та дівчина ще трохи посиділи за столом та пішли на танці на пляжі. Ніч. Різноманітні феєрверки у небі. Святковий настрій. Джордан вирішив провести дівчину до вілли. Вони йшли дуже повільно. Марина із захопленням дивилася на екваторіальне зоряне небо! Полярна зірка! Сузір'я виглядають химерним чином! Перевернута Велика Ведмедиця! Який гарний Південний Хрест! Туманності та зоряні скупчення! Від цього всього захоплювало дух. Вони стояли та мовчали біля дверей її вілли, він подав руку для прощання, але між ними виник деякий електричний струм, що об’єднував їх. Дівчина відчула полум’я пристрасті, яке не можна було контролювати. Вона подивилася в його карі очі, в яких танцювали іскри. Джордан нахилився та пристрасно поцілував її, а потім ще. Це був немов якийсь шторм, який поглинав їх. Обвив його руками вона вивчала його спину, кожен м'яз, кожну западину і опуклість. Марина притулилася до нього всім тілом, Джордан видав мимовільний стогін. Вони не пам’ятали, як дісталися до ліжка. Усе було неймовірно. Вона лежала та дивилась на нього з ніжністю, та пошепки промовила:

-  З ким зустрінеш Новий Рік з тим його і проведеш!

- Звичайно, моя ластівко! - прошепотів він та почав засипати.

Дівчина з теплотою дивилася на його закриті очі, на таке рідне обличчя, немов намагалася запам'ятати його риси та його взагалі, і коли їй здалося, що він заснув, з ніжністю прошепотіла:

- Моє сонечко! Мій ягуарчик!

Та поцілувала його ніс та ласкаво провела рукою по плечу, а потім і сама заснула. Вони провели ще кілька днів разом.

Ось і останній день на острові. Дівчина увесь день пірнала та спостерігала за рибками, потім бігала та фоткала на пам'ять крабів на білому піску, чаплю, яка здавалося, навмисно позувала їй, птахів на пальмі, неймовірних черепашок, мушлі, які на жаль не можна було вивозити з острова. Потім вона усюди шукала Джордана, щоб сказати, що це її останній день на острові. Його чомусь ніде не було, тому вона вирішила зайти до його вілли. За весь час відпустки вона так і не побувала на його віллі. Його вілла була дуже файна, на великій території перед будинком нікого не було, тому вона підійшла ближче, двері були відчинені. Марина зазирнула, а там Джордан радісно обіймав гарну незнайомку. Вона виглядала витончено та модно, як з обкладинки журналу. Ідеальний літній костюм модного бузкового кольору від дорогого дизайнера, чудові туфлі на високих підборах, вишукана зачіска. Поруч стояла велика валіза Gucci. Вони поводилися так, наче старі знайомі. "Ось воно реальне життя... Це був лише курортний роман," - подумала гірко з образою дівчина. Серце немов кудись полетіло у прірву. Вона подивилася на себе, а потім на суперницю. Незнайомка, ніби повернула її в нормальну реальність, показуючи їй її місце і що вона Джордану не пара. Земля ніби похитнулась і зникла з-під ніг, а серце сильно забилося і захворіло, ніби в нього всадили ніж, а потім підло провернули. "Гарний курортний роман - це теплий спогад. Давай його закінчимо зараз, на гарній ноті. Потрібно бігти, щоб не зіпсувати все," - заспокоювала Марина себе. А як бунтувало усе усередині, хотілося влаштувати скандал, закричати від болю та відчаю. Але вона мовчала і тихенько почала відходити. Джордан так її й не помітив, а красуня повернулася до неї і з цікавістю подивилася, ніби оцінювала. Марина швидко побігла до своєї вілли, зібрала валізу, а потім також швидко покинула острів - мрію, її невелику, але нехай казку. Переліт. Зимовий, сніжний Київ. Вона довго плакала, немов сльози їй чимось могли допомогти, а коли трохи виплакала горе, то залізною рукою пофарбувала волосся в рудий колір. Новий рік, новий колір волосся, нові надії, нова жінка. Усе нове. Вона так вже робила, коли її покинув тоді хлопець, вона тоді пофарбувала кінці волосся у червоний колір. На роботі усім сподобалась її зміна зовнішності. Пішли звичайні робочі дні. Немов усе стало на свої місця.

Січень. Сніг. Вечір. Вона трохи втомлена йшла після роботи додому, якісь сумні думки вітали в її голові. Ось і двері під'їзду. Її очі зупинилися на величезній машині, що стояла поряд. Чорна Тoyota Land Cruiser була з тюнінгом і вражала своєю міццю, а фари були червоними та дуже зачаровували. Дівчина зазирнула на таку красу, що не помітила, як до неї хтось тихо підійшов. Він запитав:

- Ти ще довго будеш уникати мене та ховатися?

Марина упізнала Джордана та сумно з болем в душі дивилася на нього, вона не могла так швидко сховати свої почуття.

- Лакі теж сумує за тобою, - продовжував розмову Сван.

Він з ніжністю дивився на неї. Біла маленька пухнаста собачка дивилися на неї з чорного автомобіля та махала радісно хвостом.

- Як ти мене знайшов? Я ж не давала тобі свою адресу? – запитала вона, але подивившись на цих двох в неї з'явилась якась маленька надія.

- Це було не складно, - відповів Джордано та дивився на нею, щось чекаючи від неї.

- Я не дурна. Я бачила її. Я бачила вас удвох, - сумно промовила вона.

- Я ось так і зрозумів. Добре, хоч Кетрін мені нещодавно розповіла, що бачила тебе тоді, бо я й не знав, що думати. Ти втекла, нічого не сказала. Я вирішив, що в тебе хтось є або для тебе це лише курортний роман. Кетрін – це моя сестра, вона дуже активна, та прилетіла побачити тебе. Я хотів вас познайомити.