Різдвяна кулька з характером

Кілька слів після дива(і кілька ілюстрацій)

Якщо ти читаєш ці рядки, то дочитав казку до кінця і, мабуть, ще трішки побув у тій різдвяній ночі разом з Орисею, Космою та феєм Хроном.

Я намагався розповісти тобі цю історію чесно не тому, що боюся феїв (хоча з Хроном жартувати справді не варто), а тому, що хотів знову нагадати тобі: диво існує, і саме одне таке сталося на Різдво: Орися повернула собі брата, а я написав цю історію, і мені хочеться писати ще.

І поки ще не настало нове Різдво, ти можеш раз за разом повертатися до цієї історії. А якщо раптом почуєш тихеньке пихтіння й дзвінкий дзенькіт, ніби хтось нетерпляче переступає з місця на місце, не дивуйся, то крилата куля Хрона нагадує про себе. Вона любить рух і не надто полюбляє чекати… хе-хе.

До наступного року, а може, й раніше, і пам’ятай: дива завжди знаходять тих, хто не перестає в них вірити!

«І це все? — думаєш ти. — А де ж ілюстрації?»

Ілюстрації…

Їх не забули намалювати.

Вони просто чекають на тебе тут:

Фей Хрон.