Розділ 3. Ярмарок

Вечірнє містечко виглядало наче жива листівка. На центральній площі мерехтіли сотні вогників, з дерев’яних будиночків-лавок линув аромат гарячого шоколаду, яблучного сидру та свіжоспечених вафель. Діти сміялися, тримаючи повітряні кулі у формі янголів, а на сцені хор виконував різдвяні пісні.

Амелія йшла вузькою вуличкою, тримаючи в руках чашку з глінтвейном, яку їй майже силоміць вручила одна з усміхнених продавчинь. Вона ніколи не любила ярмарків — занадто гамірні, занадто безтурботні. Але щось у цій атмосфері зачіпало навіть її.

— Не вірю своїм очам, — почувся знайомий голос.

Амелія обернулася й побачила Лукаса. Він тримав у руках коробку з різдвяними іграшками й виглядав, ніби вирізаний із самої суті цього свята: усміхнений, злегка розкуйовджений, з блиском у темних очах.

— І що ж ви тут робите, міс «усе має бути за планом»? — пожартував він, підморгнувши.

— Вивчаю обстановку, — відповіла вона холодно, хоча її щоки й так палали від морозу.

— Ага. І глінтвейн вам для роботи потрібен, так?

Вона насупилася, але усмішка сама прокралася на губи. Лукас це помітив і, не стримуючись, засміявся.

— Ходімо, я покажу вам найкращу частину ярмарку, — сказав він, нахилившись трохи ближче.

Проти власної волі Амелія пішла за ним. Вони зупинилися біля маленького будиночка, де майстер вирізав із дерева фігурки ангелів. Один із них він простягнув Амелії.

— Це вам, — пояснив Лукас. — На удачу.

Амелія взяла теплу дерев’яну фігурку й відчула, як у грудях щось дивне ворухнулося. Вона раптом згадала своє дитинство, коли разом із мамою ходила на різдвяні ярмарки... і як давно вона забула про ці відчуття.

— І що, ви завжди такі... щедрі? — спитала вона, намагаючись приховати розгубленість.

— Ні, — відповів Лукас серйозно. — Тільки з тими, хто виглядає так, ніби давно не отримував справжніх подарунків.

Їхні погляди зустрілися, і все навколо ніби стихло: хор за спиною, сміх дітей, дзвоники. Лише вони двоє — серед мерехтіння гірлянд і снігу, що повільно падав з неба.

Амелія поспішно відвела очі, але в душі вже розуміла: цей вечір запам’ятається їй надовго.