Зелені гори

Йшли довго і щоб було не нудно розповідали один-одному різні історії. На виході з країни водоспаду, друзі побачили якийсь напис, не характерний для цього світу. Він був написаний звичайними орхієрськими літерами і було схоже, що це назва містечка. Грінстоун – що це таке? Цікаво. 
- Діро, що це? Глянь на карті будь ласка. 
- Дусе, це Грінстоун. Ось дивись – тицьнула дівчинка пальчиком в мапу - що в перекладі означає зелений камінь. Мабуть ми вже на місці. Цікаво чому вивіска написана на орхієрській? 
- Тоді давай підемо в це містечко і дізнаємося, а ще знайдемо місце, де можна переночувати. 
Коли друзі увійшли у Грінстоун, вони дуже здивувалися. Тут жили люди! Вони підійшли до якоїсь гарненької жіночки і запитали: «Доброго дня. Підкажіть будь ласка, а де в цьому місті можна переночувати?». Миловидна панянка відповіла, що з такими питаннями у них звертаються до Чарлі. 
- Зачекайте – здивувалася Діра – Чарлі живе тут? Я думала Він живе біля Помаранчевого озера. 
- Ні він живе у місті. У нас є хмарочос «Помаранчеве озеро» називається. Ось там він і живе, і працює. Ходімо я вас туди проведу. 
Друзі йшли по розлогим вуличкам. Все було таке зелене, що аж сліпило очі. Усі будинки були малі та перекошені, крім одного. Це був височезний хмарочос і він був помаранчевим! 
- Ось ми і прийшли – сказала жінка підвівши їх до споруди. 
- Дякуємо Вам, вельмишановна пані – розкланявся Дусь. 
Жіночка, навіть не здивувалася, що кіт розмовляє. Як виявилося в цьому містечку комахи і ті вміють говорити, а коти і собаки навіть на музичних інструментах грають. 
Друзі зайшли у середину хмарочоса і дуже довго намагалися знайти Чарлі. Та все було марно. Він наче крізь землю провалився. Ніхто його не бачив, а один із працівників сказав, що навіть ніколи про нього не чув. Наші герої були дуже здивовані і вкрай збентежені тим, що не можуть знайти того, хто зможе допомогти повернути Міру. Вони ще довго блукали нескінченними поверхами і коридорами цієї будівлі і тільки на останньому поверсі змогли найти Чарлі Головного. Він сидів у шкіряному кріслі, за дубовим письмовим столом, у просторому і світлому кабінеті. А на стінах були дуже яскраві картини незнайомих людей і їхніх домашніх тваринок. Чарлі був такий грізний, що спочатку Дірі і Дусю було лячно розпочати розмову з ним. Але любов до Міри і бажання повернути її пересилили всі страхи. Вони навперебій почали розповідати чого прийшли і що хочуть від нього. Чарлі уважно слухав. Потім довго мовчав. А потім почав свою промову: «Я слідкував за вами ще від початку ваших подорожей. Я намагався зрозуміти, що привело вас сюди. І тільки тепер я збагнув, які чисті у вас думки і люблячі серця. Я допоможу вам повернути Міру. Але є одна умова! Але дізнаєтеся ви про неї трішки пізніше». Друзі були згодні на будь-які умови. Чарлі кудись зателефонував і вже через декілька хвилин Міра зайшла до кабінету і почала дякувати і Дірі з Дусем і Чарлі Головному за те, що дозволив їй повернутися. 
І тут Дусь згадав про умову, яку вини повинні будуть виконати і завів про це розмову з Чарлі. Але все виявилося дуже просто. Головний попросив їх сфотографуватися разом, щоб поповнити свою настінну галерею щасливих картин. Друзі зраділи і дуже швидко виконали умову Чарлі. 
- Дякуємо вам ще раз за допомогу – сказала Діра – Але як ми потрапимо додому? 
- Не турбуйтеся – відповів Чарлі – випийте води з водоспаду і лягайте спати у сусідній кімнаті і вже завтра ви будете вдома. 
Вони розпрощалися з господарем цих магічних світів і пішли відпочивати. На ранок друзі вже були вдома в Орхієрії. 
Тут час іде на багато повільніше. Через це Дусь повернувся як раз у вечір Різдва. Поліну навіть не встигла здогадатися про його зникнення, адже він часто любив ходити гуляти сам. Діра, Міра та Дусь одразу пішли до Поліну і розповіли їй всю свою пригоду. Вони всі четверо довго обговорювали, що сталося і пообіцяли один-одному, що ця історія залишиться тільки між ними. До речі після подорожі і Дусь і Міра могли розмовляти на мові людей, але робили вони це виключно із своїми господинями, щоб ніхто не здогадався про їхні котячі над можливості. А у Різдвяний вечір до них навідалося мале Баярденя із своєю мамою, звичайно ж у подобі людей, бо їм в своїй подобі не можна з’являтися в нашому світі. Ось так і закінчилася різдвяна пригода відважного Дуся в Прихованому Світі. 
А від себе хочу додати, що якщо у вас не щирі наміри і не добре серце, то ви ніколи не зможете бути ні справжнім другом, ні просто щасливою людиною. Ви не будете жити, а будете існувати. Тільки теплі стосунки зможуть розтопити лід буденності і допоможуть у здійсненні ваших чистих намірів.