Розділ IV В Палаці Магії. Святу бути?

Йдучи підземним ходом за Астрікусом Всемогутнім, Еллі та її друзі озирались навкруги, знімаючи з себе павутину, якої тут було повно. Стіни були дещо нерівні, подекуди на них були краплі води, що повільно стікали донизу. До того ж зі стелі звисали летючі миші, від чого Еллі, Роуз та навіть міс Коллінз були не в захваті - вони, як всі дівчата, страшенно їх боялись . Як розповів їм дорогою маг, прохід був видовбаний гномами за допомогою чарівної кирки багато років тому.

Коли подорожнім вже здавалось, що хід ніколи не закінчиться, вони побачили якесь блимаюче світло в кінці тунелю. В ту ж мить маг Астрікус Всемогутній бадьоро сповістив їм, що вони майже прийшли. Вся компанія полегшено видихнула - нарешті. Маг підійшов до великих дерев'яних дверей, дістав з кишені великого залізного ключа та вставив у замок, відчинивши їх.

В цей самий час злий троль Гвендолін розмовляв зі своїми хазяїнами, розказуючи їм про те, що маг з компанією йде до Палацу магії, щоб оживити еделейсію. Було видно лише дві темні постаті, їхні обличчя ховались в тіні. Вислухавши Гвендоліна, один з них промовив:

- Треба завадити їм це зробити! Негайно вирушаймо і ми до Палацу Магії. 

Після цих слів трійка негідників швидко вирушила до пункту призначення. 

Коли Маг Астрікус Всемогутній відчинив двері, до яких їх привів таємний підземний хід, всі присутні закрили очі - за дверима було світло, і з незвички очі почали трохи боліти. Виявилось, що мандрівники опинились у підвалі Палацу Магії. Маг впевнено повів їх до кімнати, де росла еделейсія. Тремтячими руками Еллі відкрила двері та заклякла - біля квітки на них вже чекали. Дві темні постаті стояли біля вікна поряд з еделейсією, третя кинулась була до них, щоб перекрити їм дорогу, та маг сказав якесь закляття, торкнувшись її посохом, і постать перетворилась на....мишу. Вона декілька разів обурено пискнула, а потім забігла в якусь нірку і замовкла.

Всі зрозуміли, що "веселощі" тільки починаються. 

- Хто ви і що ви зробили з еделейсією?- громовим голосом запитав у незнайомців Астрікус Всемогутній.

Якраз з -за виплив повний місяць, освітивши кімнату і дві загадкові постаті - це були дядечко Сем та тітонька Саллі. Всі здивовано замовкли. 

- То ось ви які,- розчаровано промовила Роуз.- Я не очікувала такого від вас!

- Ніхто не очікував, люба,- солодким голосом промовила "тітонька Саллі".

- Може такий наш вигляд більше тобі скаже, Астрікусе?- запитав "дядечко Сем" у мага, і обоє поганців стали зовсім іншими на вигляд. Це були високі чоловік та жінка у чорному вбранні. Їхні очі хижо ближчали, а руки стискали мечі.

- Арчибальд? Глорія?- здивовано промовив Астрікус. 

- Так, братику, це я,- зловіще посміхаючись, промовив чоловік.- На жаль, родичів не вибирають, так Астрі?- знущально додав він.

- Це чорні маги Арчибальд Грізний та його дружина Глорія Безжальна,- тихо пояснила гномам міс Коллінз. Про них згадується в книзі Магії.

- І не тільки там,- вдоволено промовила Глорія, все ж почувши слова бібліотекарки. - Ми вельми відомі в магічному світі,- пихато додала вона.

- Вирішили зіпсувати всім Різдво?- запитав у негідників Астрікус Всемогутній.

- Так, захотіли трохи розважитись,- недбало додав Арчибальд.- Та годі слів, треба вже закінчувати з цим,- додав він та несподівано шпурнув у брата вогняною кулею.

Астрікус здавалося б був готовий до такого, бо швидко загасив кулю водою, викриставши магію води. З дитинства він використовував цю магію, тоді як його брат- магію вогню. Глорія теж добре вправлялась з вогнем, та маг Астрікус виявився сильнішим, і з важким серцем (все ж таки брат) таки здолав двох поганців, перетворивши їх на двох жуків-оленів. Хороша компанія що не кажіть- миша та два жуки. 

Потім Астрікус Всемогутній підійшов до еделейсії та прошепотів якесь закляття, і сталося диво- квітка просто на очах почала оживати. На радощах всі почали обійматись.

Впевнившись, що квітці нічого не загрожує, вся компанія включно з магом вирушила на святкування, яке саме розпочалось у місті. Жителі Блакитних вогників ходили святково вбраною цетральною площею міста та співали різдвяні гімни. Сніг гарно виблискував від безлічі різнобарвних вогників гірлянд, було хороше та затишно. Еллі була щаслива - еделейсія ожила, і Різдво повернулось до них, цієї ночі Санта таки завітає до всіх. А чи можна бажати чогось більшого після всього того, що з ними сталось?!