Розділ I Щось сталось з квіткою Різдва!

Йдучи вулицею містечка Блакитні вогники дівчинка-гном Еллісон Беннет, Еллі, навіть не підозрювала скільки скоро на неї чекає незвичайних, а часом і небезпечних пригод. Це була симпатична дівчинка з рудуватим волоссям, зеленими смарагдовими очима та милим кирпатим носиком. Вона була розумною та метикованою, серйозно ставилась до всього, за що б не бралась. Проте інколи і вона любила погратись з гномами-дітлахами, своїми ровесниками в сніжки чи ліпити снігових бабу й діда, адже це так весело!

Містечко Блакитні вогники розкинулось біля підніжжя гори Снігова Леді в самому центрі країни Різдвяних гномів, де майже завжди зима. Всюди росло багато ялин та сосен, кедрів, грабів та дубів; майже цілий рік, крім одного теплого місяця влітку, тут горіло безліч прикрас, тому все місто просто потопало в гірляндах з різнокольоровими вогниками та ялинкових іграшках.

Крім гномів, в країні Різдвяних гномів жили і лемуари (невеличкі істоти схожі на лемурів, але з довгим хвостом на кінці з китичкою); маг Астрікус Всемогутній, який просто "обожнював" ходити до гномів в гості чи магазин і тд і тп. Список був просто безкінечним. Справа в тому, що всі будинки гномів були невеличкі, навіть місцевий будинок культури, або Палац Магії, тому маг завжди бився об одвірок головою, заходячи в приміщення. Ще в Блакитних вогниках жила відьма Ізабелла, яка поселилась тут дуже давно, вже ніхто й не пам'ятав коли саме.

В Країні Різдвяних гномів просто обожнювали червоний колір - одяг та взуття її жителів був часто червоного кольору, а також ялинкові прикраси, книжки, футляри для чарівних куль (щоб не побилися при транспотуванні). Символом міста була червона рукавичка. Така пара рукавичок була майже в кожного жителя Блакитних вогників.

В цій країні в  Палаці Магії в окремій кімнаті росла різдвяна квітка еделейсія - символ Різдва. Якщо б з рослиною щось сталося, то Різдва не було б не тільки в цій країні, а й в сусідніх- Сніговій долині, Чарівній Горі, Країні снігових баб, Країні вічних снігів, Країні зелених ялинок, Країні чарівних сніжинок. За догляд еделейсії була відповідальною Еллі, яка якраз і поспішала до неї.

Дівчинка-гномик завернула за ріг чергового акуратного дерев'яного будиночка та повернула направо, і нарешті вдалині перед нею з'явився Палац Магії, весь обплетений збоків декоративним плющем. Будівля налічувала три поверхи та була найвищою в містечку Блакитні вогники. Еллі радо посміхнулась та пришвидшила кроки- так їй хотілося побачити свою підопічну. Та не встигла вона пройти і 10 кроків, як перед неї наче ні звідки виник невисокий хлопчик- гном. Це був друг дівчинки, гном Теодор, або Террі для своїх.

- Привіт, Еллі! Куди прямуєш? - сказав хлопчик-гном, щиро посміхаючись посмішкою на все обличчя.

- До Палацу Магії,- відповіла та.

- Можна з тобою?- запитав Теодор, прохально склавши брівки на милому обличчі.

- Ти ж знаєш я йду туди доглядати еделейсію, і зі мною до неї не можна,- відповіла так Еллі, оскільки була дуже відповідальною дівчинкою-гномом.

- Я не буду заходити з тобою туди, а почекаю в коридорі біля дверей кімнати,- пообіцяв Тедор, а потім додав, дивлячись чесними очима.- Обіцяю!

Зітхнувши, Еллі здалась - Теодор міг кого хочеш вмовити, цьому милому гномику просто неможливо було відмовити.

- Ходімо, Террі,- промовила вона.- Але веди себе як і домовились, - суворо додала вона радше для вигяду, бо в душі дуже любила малюка Теодора.

Вдвох гноми попрямували до Палацу Магії. Піднявшись на другий поверх, Еллі з Теодором звернули наліво у довгий коридор. В самому його кінці розміщувалась потрібна кімната. Еллі зайшла досередини, а Теодор, як і домовлялись, залишився у коридорі. Через якусь хвилю почувся зойк дівчинки-гнома. Террі не витримав та заглянув до кімнати - дівчинка стояла біля квітки, прикривши рукою рота - еделейсія була дуже прив'яла та якась нежива.

- Теодоре, що ж робити? Символ Різдва зав'яв. І що на все це скаже наш голова, містер Брукс? Різво нашої країни та решти сусідніх під загрозою! Санта з подарунками може не прийти до нас.

- Овва, - лише й зміг промовити маленький Теодор.- Треба запитати поради у міс Коллінз, нашої бібліатекарки. Вона все на світі знає, - несміливо запропонував він.

- Правильно!- вигукнула Еллісон та вибігла з кімнати до друга.- Хутчіш до неї!

Еллі схопила Террі за руку, і вони прожогом рушили до міської бібліотеки, що знаходилась неподалік.