part 5

І так, мені вдалося дізнатися від Даніка деякі переваги Марка. Ну, не можу сказати, що багато дізналася. Тільки те, яка йому кава подобається і торт. Та це зовсім нічого. Але що є, те є. Якось із цим працюватиму.

Даніку я вирішила допомогти з Поліною і вже наступного ранку ми стояли на морозі біля її дверей. Дівчина була здивована бачити нас, навіть якось дуже, але вирішила з нами прогулятися. Як виявилося, мій брат її дістає вже який день. І тоді в салон він мене не просто потягнув.

- Твій брат доставучий,- прошепотіла швидко мені Поліна, поки Данік пішов за кавою.

- Ти маєш рацію,- видихнула.

- Але...- я повернулася до неї,- мені подобається, - я була така здивована цим словам, а те як у неї очі світяться, це точно правда? Вона ж так його хотіла позбутися того дня в салоні! Як швидко змінилися обороти.

Щоки Поліни почервоніли, вона трохи відвела погляд і приклада долоньку до палаючих щоків.

- Може фільм подивитися сьогодні?- несподівано спитала вона.

- Можете,- коротко відповіла, дивлячись на Даніка, як той намагається не розлити каву.

Моя кава вже давно охолола у мене в руках. Тепер це дуже холодна кава.

- Ні. Я не про нас із Даніком. А ти, я, Данік і Марк,- мої вушка різко загострилися. Я спочатку постаралася щось сказати, але виходило, що я тільки мямлила. Ні, я точно не можу такого чудового шансу опустити.

- О, це чудова ідея,- протараторила і ніяк не могла вгамувати своє серцебиття. Так виходило, ніби сам Марк запропонував, а не його сестра, що так серце барабанить.

- Тоді варто попередити Марка,- дівчина почала діставати свій телефон.

- Це тобі,- Данік поставив каву на столик. Поліна кивнула і заговорила по телефоні.

А цей вечір точно буде незвичайним.

***

Перед моїми очима дерев'яні двері покриті лаком. Я стиснула кулаки і чекаю, коли ж на порозі з'явиться Марк. Поліна вже встигла постукати і Марк повідомив, що скоро спуститись. Данік встиг знайти багато спільного з Поліною і ті вже втретє обговорюють фільм «Дім дивних дітей міс Сапсан». Це було несподівано.

Чую кроки, моє серце завмерло, відчиняються двері і моє серце йде в п'яти.

Марк був у чорному світшоті, темних просторих джинсах і все на ньому сиділо добре. Він відійшов щоб пропустити нас у будинок, а ми як купка негідників одразу забігли. Я вже не вдягалася дуже тепло, бо пройти всього нічого до сусіднього будинку, але ще довелося стояти, тому трохи встигла замерзнути.

- Твої батьки це щось. Завалили мене питаннями про все,- Поліна звернулася до Марка і почала сміятися. Той похитав головою.

- Ти ж знаєш, що вони любопитні,- знизав плечима і повів нас на другий поверх.

Будиночок Марка, який знімає його сім'я виявився набагато більший, ніж мій. Я думала, що всередині буде все так само, як і в мене, але все зовсім інакше враховуючи розмір. Цікаво, який у нього будинок там де він живе? Та й взагалі, в якому він місті живе?

- Та й ви ж не бачилися пів року,- почав Марк, коли ми піднімалися.

- Так, останього разу ми бачилися на твій день народження,- захихотіла Поліна.

- А коли твій день народження?- запитав Данік, знаходячи підходящий час. 

- Рівно за місяць,- повернулася до нього Поліна.

Побачила, як брат радісно відводить очі. Хитрущий який.

Ми всі посідали на підлогу. Марк встиг все підготувати. І яка краса була. Але включив він далеко не різдвяний фільм, як я очікувала, а жахи. Мої очі вилізли на лоб, не подобається мені жахи, потім думаю, як сходити кудись уночі. Доводиться тягати із собою усі ліхтарики.

Данік встиг уміститися поруч із Поліною. Я хотіла теж поряд з нею сісти, бо не впевнена, що зможу дивитися спокійно фільм, саме так, щоб було без подій якихось. Вийшло так, що я сиділа на одному кінці айсберга, на іншій стороні Поліна, а посередині хлопці. Мені, звичайно, було приємною, що біля мене Марк, але я можу сіпатися під час фільму, такого міні-сеансу.

І ось почався фільм, різка тиша, що вже не давало мені спокою. Краще розмови.

- Точно, Ніка у нас боїться жахи!- я повернулася до брата, була готова спопелити його поглядом. Чому мовчки не продовжував сидіти? Ось різко йому треба було щось сказати? Навіть крізь темряву бачу його посмішку. Він же любить жахи на відміну від мене, яка навіть від шереху в темряві може залізти на стелю.

- Тоді може комедію подивитися?- Марк повернувся до мене. Шкода, що я не бачу його вираз, світло надто слабке від телевізора, там теж зараз темрява.

- Ні, ні,- замахала руками.- Ти ж уже вибрав фільм,- прошепотіла. Бажання справді було величезне натиснути на паузу та почати шукати комедію. На екрані з'явилася кров. Ось блін.- Я вже подолала свій страх,- знову прошепотіла, щоб тільки почув Марк. А ті двоє почали сміятися від сценки у фільмі.- Справді подолала,- ще тихіше сказала.

- Якщо що, то кажи, я щось інше знайду,- Марк нахилився до мене і прошепотів на вушко.

Ось чому так? Я тепер з безглуздою посмішкою сиджу. І він це побачив, оскільки різкий спалах у фільмі. І я помітила, як у нього з'явилася усмішка тільки від того, що його розсмішила моя реакція.

З кожною лякаючою сценою, я втискалася в диван. В усіх майже не було попкорну, а в мене він весь повний. Данік навіть захотів собі забрати, але я різко підсунула назад до себе, тож рука брата тільки пролетіла в нещасному польоті.

І чергова гонитва за жертвою у фільмі. Я вже морально готуюся до гіршого, за сценарієм таких фільмів, зараз має бути найстрашніша сцена.

Ні. Я таке не витримаю.

- Мені треба відійти,- підводжуся.

Інші промовчали, так що я нишком подалася. Відразу зачинила двері і з полегшенням видихнула.

Чую сміх. Я вже хвилин п'ять тут стою. Може там уже майже кінець і у фільмі все гаразд?

Я підходжу до дверей, наставляю руку до ручки, готова відчинити, але двері самі відчинилися і переді мною стояв Марк.