Операція 1

Зібравшись біля хати діда Славка,усі повторили свої ролі. Узагалі то повинно було б пройти все гладенько, але ...

-Ну,що там?-спитала Ксеня.

Хлопці стояли в качиному пір'ї. Юлько витер шмарклі і почав розповідь:

-Ми зайшли до сараю. 

-І вас застукали?-спитала Ксеня.

-Та ні ж! Ми зайшли до сараю . Усі птахи спали , план йшов прекрасно! Далі, через тріщину, потрапили до подвір'я тих хлопців. Через вікно побачили призи. Доволі круті,до речі! А далі,нас побачив він... Пес Стицько! 

Ксеня закрила руками обличчя, від здивування. Пес Стицько був доволі дурненьким. Він бігав, кидався на всіх, слюнявив тих,хто попадався йому під лапу. Люди обходили його 10-тою дорогою. 

-Ми зайшли до сараю,але не помітили Стицька. Собака розізлив качок,курей,так,що вони накинулися на нас. І що з тим песиком? Просто втік !

Ксеня засміялася.

-Ну,а що там за приз?-нарешті спитала дівчинка. 

-Це...

Сніг пришвидшився. На цей раз квест повинен бути класним! Наші герої стояли і чекали початку. 

-Квест відбудеться у старому будинку. Санта Клаус загубив цукерки , тому ви повинні зібрати їх. Хто збере більше-отримає подарунок. 

-Ура! -вигукнули інші.

Ростик потер носа. 

-А цукерки можна собі залишити?

-Ні,віддаси мені.

Ростик ледь не заплакав. Ксеня знов ляснула його по плечу.

-Та,заспокойся ж! Собі лишиш,зрозумів?

-Т-так...

Учасники прийшли до величезного будинку. Всередині стояла ялинка, камін давно не працював. Єдиним світлом була гірлянда. Двері зачинилися . Сходинки на другий поверх мали жахливий вигляд . Картини на стінах  наче слідкували за тобою . 

-Ну що , пішли?- спитав Максик . 

-Аякже! 

Спершу цукерки було важко знайти, але коли повідомили про час , всі пришвидшились. Юлько шукав під ліжками і столами . Макс зайшов до вбиральні , а Ксеня вешталася по кімнатам . Ростик заховався у шафі , бо думав , що в будинку привиди . 

Тепер залишалось лише назбирати побільше солодощів . 

-Ой!- вигукнув Юлько .

З під ліжка вискочив павук , і побіг за хлопцем . Юлько, узявши віника , відбивався від маленького монстрика.

-Геть! Згинь! 

-Та заспокойся! Інші шукають , а ти що ? - розізлився Максик . 

-А павук ? 

-Не чіпай його ! 

Хлопець, похнюпивши носа, пошкандибав собі під стіл. Минуло тридцять хвилин. Ксеня тримала невеличкий мішечок , в якому лежали цукерки: із апельсинами, і яблуками, і шоколадні та багато інших. У Макса вони були в кишенях, тому хлопець став схожим на ведмедика. Юлько теж не відставав. У зимовій шапці шурхотіли солодощі . 

Почали рахувати . 

-Так... перша команда -35 цукерок ; друга - 24, а третя -17 . 

Наші герої були в третій команді , а тому сильно засмутилися. Але дива і справді трапляються! Хтось зашурхотів у шафі. Діти поглянули переляканими очима . Двері відчинилися і всі побачили Ростика з мішечком . 

-Ростику, що це?- запитала Ксеня .

-Я це он там знайшов. 

Виявилося, що в тому мішечку лежало безліч цукерочок . Тут навіть рахувати не потрібно було. Інші зрозуміли свій програш . Ох,Ростику, Ростику ! Як би не ти , наші герої не перемогли б . А що ж за приз отримали вони? 

-І це і є приз ?- спитав Ростик .

-Так! 

На землі стояв невеличкий песик , і кліпав очима .

-Який милий! А як назвемо? - спитала Ксеня .

-Бандит ! - вигукнув Максик .

Так і зробили .

-В кого житиме? 

-Ну хай по черзі . Вигулювати теж будемо по черзі . 

-Ну добре .