Підготовка до операції

Це був холодний день . Сніг все не вщухав. Діти бігли до хати , діди читали книжки біля каміну, а... А де ж вони? Знов наші "непереможні" кудись ділися. 

А ось і Ростик. Хлопець з кудлатим волоссям, і окулярами. Всі його звуть "мамієм" , але в команді цей хлопчик - мозок. Доволі розумний, але балакає дуже багато. От як відкриє рота , так до самого вечора пробазікає. Діти вже пішли , а він розповідає про те , як кішку рятував( хоч такого ніколи не було) . 

Хлопак поніс кудись величезну торбу . Ех , знов щось Максик і Юлько замислили. І чому їм вдома не сидиться ? 

А ось і Ксеня . Дівчина зі скрипкою. Грає чудово, і добра . Бабусі завжди допоможе . І куди йде це вона ? А! Звичайно, зараз перевдягнеться та піде до хлопців. Вона ж у нас лідер команди! А подивишся, який там лідер? Звичайна дівчинка, красуня і добра пані . Та якби ж не зустріла  Максика з його компашкою ! 

Ну все . Усі зібрались , тепер можна і починати . Це трапилось в селі Волощук, взимку, перед Різдвом. 

-Ростику , чого ж ти так довго? 

-Я ... ну сів спочити . В мене ж той ... апендикс.. апенди-... дис- ... 

Ксеня підійшла до нього і так сильно ляснула по плечу, що наш Ростик здригнувся. 

-Апендицит! От тільки вирізали його тобі ще в четвертому класі! Годі байдики бити. 

Максим повернувся з сараю. В руках тримав щось маленьке .

-Що це?- спитав Ростик .

-Щур!- крикнув Макс.

Хлопчик відскочив і заховався під лаву. Його окуляри спітнілих, а тому не було видно обличчя. Він дістав хусточку, витер скло та зіщулився. 

-О! Привіт , Максику ,- з'явився Юлько. Хлопець ляснув по долоні свого товариша. 

-Чого так довго? Скоро почнеться! 

-Пробач . Привітики , Ксень . Як ти ? 

-Та нормально. 

-Привітики , - повторив зі злістю Макс.

Йому ще два роки тому сподобалась Ксеня, а от Юлько завжди приділяв їй більше уваги . Хоч і знав про симпатію Максика! І як після цього не ображатись ? От тільки Ксені не були цікаві ці амурні справи. 

-Короче, скоро вже дорослі хлопці почнуть усе ховати . Нам треба спішити. 

Кожен рік, на Різдво , дорослі хлопаки робили різдвяні квести . От тільки в тому році наша команда перемогла , а приз був, чесно кажучи, так собі . В цей раз їм потрібно дізнатись , чи варто узагалі брати участь. 

Але є проблема . Якщо хлопці помітять тебе , то так за вухи полягають , що аж гай шумить ! 

-У мене є план . Проберемося через сарай діда Славка , а потім ...

-Ні! Тільки не він !- заверещав Юлько ,- У тому році так за вуха потягав ! 

Дід Славко мав свій садок . От йдеш собі крізь цей садок , а там : і вишні, і черешні, і яблука! Зірвеш собі одне спіле , надгризеш та кинеш . Тепер починається саме цікаве . Дід, побачивши тебе, бере палицю . Почалося! Це вже крутіше за усі на світі "Американські гірки" . Втікти від діда , і не заробити на горіхи-сильно. 

А якщо ще й якесь яблуко захопити , чи вишеньку -узагалі чудово! Через такі "зустрічі" дідусь змайстрував паркан . 

І от , тогоріч наш Юлько набрав собі вишеньок у пакет , але перелізти через той паркан не зміг . Після цього ходив з червоними вухами . Максик ще місяць думав , що того бджола вкусила . 

-Та в мене ж план! Моя мамця товаришує з дідом Славком . Я запрошу його до нас, а ви проберетеся через сарай до будинку тих хлопців. Там, через вікно подивитесь на приз . Зрозуміло? 

-А  мене мамця не відпустить ! Я ж недавно хворів . 

-І хто узагалі узяв до нас цього скиглика? 

-Я не ... ск-... скиг... Не такий я! -почухав потилицю .- Але до мамусі піду . Вона ж у мене хвора ! 

-Та вона така хвора , як бабуся Орися . 

Два місяці тому бабця захворіла . Всі думали , що помре . Через тиждень ховати хотіли . А тепер саме цікаве . Бабуся на похороні прокинулася, і побігла до хати . Всі витріщилися , а дід Василь навіть пити кинув . Виявилося , що вона забула вимкнути чайник . От таке диво! 

-Та я з Юльком піду, -вигукнув Максик . 

-От і вирішили.