Епілог . Різдвяне весілля

Зимове сонце лагідно сяяло над королівським двориком, вкритим снігом і прикрашеним різдвяними вінками. Дзвони луною розносилися по всьому королівству, сповіщаючи про головну подію — весілля короля Крістіана та його обраниці, Елізи.

Еліза стояла перед величезними дзеркалами у весільній залі, одягнена у сукню з білого шовку, що переливалася, наче свіже сніжне покривало. Вуаль легким серпанком спадала на її плечі, а у волоссі мерехтіли кришталеві прикраси у формі сніжинок.

Двері відчинилися, й у кімнату забігла Аделіна — у білій сукенці подружки нареченої, з маленькою короною на золотистому волоссі. Її очі сяяли від щастя.
— Ти найкрасивіша наречена у світі, — прошепотіла вона й міцно обняла Елізу. — І найкраща мама, яку я тільки могла мріяти.

Еліза не стримала сліз і поцілувала дівчинку в чоло.

У храмі всі погляди звернулися до королівської пари. Коли Крістіан побачив Елізу, що крокувала до нього, він не зміг приховати усмішки. Його очі світилися гордістю й любов’ю.

— Ти моя найцінніша різдвяна дивина, — прошепотів він, коли вона стала поруч із ним.

Архієпископ урочисто виголосив слова обітниці, і коли Крістіан одягнув на палець Елізи каблучку з сапфіром і діамантами, уся зала вибухнула оплесками.

Поцілунок молодят став символом нового початку — не лише для них, а й для всієї країни.

Після церемонії у дворі палали вогні, звучала музика, і люди святкували подвійне свято: Різдво та весілля свого короля.

Крістіан тримав Елізу в обіймах, а Аделіна весело кружляла у снігу навколо них. І в ту мить вони були справжньою сім’єю — повною, щасливою й благословенною.

Засяяло святкове небо, і перша зірка цього вечора нагадала: Різдво дарує дива тим, хто щиро вірить у кохання.