"Різдво в Королівстві Кохання"

Розділ 18. Різдвяна таємниця

Аделіна прокинулася рано-вранці, коли ще весь палац спав. Тихо вибравшись із ліжка, вона босоніж пішла коридором, тримаючи в руках свою улюблену іграшкову ляльку. Вчора вона так і не змогла поговорити з Елізою — боялася, що няня справді поїде.

Дівчинка завернула за кут і раптом зупинилася. В просторому зимовому саду, біля ялинки, прикрашеної мерехтливими вогниками, стояли Еліза та Крістіан. Вони говорили тихо, але з їхніх облич усе було зрозуміло: батько тримав Елізу за руку, а вона світилася від щастя.

Аделіна широко розкрила очі. Її серце раптом затріпотіло від радості. Вона підбігла до них, забувши про всяку гордість і колишні образи.

— Тату! — вигукнула вона, кидаючись Крістіану на руки. — Ви з Елізою… ви разом?

Крістіан і Еліза розгублено перезирнулися. Але перш ніж він устиг відповісти, Аделіна повернулася до Елізи, обняла її за талію й прошепотіла:
— Я так рада! Ти мені потрібна… будь ласка, не залишай нас.

Очі Елізи наповнилися сльозами. Вона нахилилася й поцілувала дівчинку в волосся.
— Я нікуди не поїду, люба. Обіцяю.

Крістіан обійняв обох, і в ту мить Аделіна відчула, що їхня сім’я нарешті стала повною.

Сніжинки за вікном тихо кружляли, а ялинка сяяла сотнями вогників, немов підтверджуючи: це було справжнє різдвяне диво.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше