Після вечора з балом у палаці все змінилося. Еліза відчувала, що між нею та Крістіаном з’явився невидимий зв’язок — крихкий, але справжній. І, здавалось, це відчував не лише він, а й Вікторія.
Леді не збиралася втрачати позиції. Вже наступного дня вона почала діяти.
— Ваша Величносте, — промовила вона солодким голосом під час ранкової прогулянки садом, — ви ж розумієте, що для королівства важливо мати королеву, яка зможе підтримувати вас і відповідати вашому статусу. Я виросла серед аристократії, знаю правила, традиції… Я могла б бути для вас ідеальною дружиною.
Крістіан чемно вислухав, але відповів ухильно. Він не любив, коли на нього тиснули.
А тим часом Вікторія знайшла інший шлях — через Елізу.
Коли няня вела Аделіну до класної кімнати, у коридорі несподівано з’явилася Вікторія.
— Як мило бачити вас на такій… відповідальній посаді, — сказала вона, роблячи вигляд, що милується. — Але знаєте, панно Елізо, двір — місце жорстоке. Іноді тут виявляється, що не всі заслуговують залишитися.
Еліза відчула холодок по спині, але зберегла спокій.
— Моє завдання — бути поруч із принцесою. Решта мене не стосується.
— О, але все стосується, — усміхнулася Вікторія, нахилившись ближче. — Особливо коли ви… привертаєте забагато уваги Його Величності.
Аделіна різко ступила вперед і грюкнула ногою.
— Не смійте так говорити з Елізою! Вона добра! А ви мені зовсім не подобаєтесь!
Вікторія на мить втратила холоднокровність, але швидко прикрила злість удаваною усмішкою.
— Ах, діти завжди такі прямолінійні…
Та коли вона пішла, Еліза відчула, що ця жінка готує щось більше. Вона не відмовиться просто так.
А ввечері, коли Крістіан випадково почув від когось із придворних, ніби няня “надто захоплюється своєю роллю й намагається стати ближчою до короля”, він зрозумів: у палаці почалися інтриги, і їхнє джерело добре йому відоме.