Наступні дні для Елізи стали справжнім викликом. Принцеса Аделіна вирішила перевірити нову няню на міцність.
Одного ранку дівчинка навмисно розлила гарячий шоколад на скатертину.
— Ой, воно саме пролилося, — сказала вона, дивлячись на Елізу з удаваною невинністю.
Іншого разу заховала всі книжки з уроками й заявила, що їх "з’їли королівські миші".
Еліза жодного разу не розсердилася. Вона терпляче прибирала безлад, жартувала й знаходила способи перетворювати кожен каприз на гру.
— Якщо книжки з’їли миші, то нам треба написати нові казки, — сказала вона й почала складати смішні історії, від чого Аделіна ледве стримувала сміх.
Але кульмінація настала під час вечері у великій залі. Розділ Король Крістіан сидів на чолі столу, а Аделіна вирішила “перемогти” свою няню. Вона навмисно перекинула ложку з супом просто на сукню Елізи.
У залі запала тиша. Слуги завмерли, чекаючи, що буде далі. Король суворо подивився на доньку:
— Аделіно…
Еліза ж спокійно встала, витерла сукню серветкою й, усміхнувшись, мовила:
— Здається, ваша Високосте, ми щойно відкрили новий спосіб малювати супом. Може, завтра спробуємо щось менш липке? Наприклад, фарби?
По залі пролунав стриманий сміх кількох придворних, а сама Аделіна, хоч і намагалася зберегти серйозність, не витримала й засміялася.
Король же вперше за довгий час розслабився й усміхнувся відкрито. У його очах промайнула гордість: ця жінка не лише витримала характер його доньки, а й зуміла знайти шлях до її серця.