30. Ян. Уранці

Може, дійсно варто було взяти іншу ковдру… Хоч ми і не торкались одне одного, я відчував тепло її тіла зовсім близько. Коли Олеся прикрила очі, я дозволив собі повернутись на бік і трохи порозглядати її. Олеся була дуже красива, особливо, коли була настільки поруч. Хотілось торкнутися її. Але я розумів, що якщо торкнусь, то приховувати те, що зараз відчуваю, і чого хочу, буде практично нереально. 

Тому треба було відвернутись від гріха подалі. Ну, принаймні, лягти на спину. Темрява і гірське повітря все ж зробили своє і мене теж розморило…

***

Коли я розплющив очі, то побачив її зовсім близько. Вона лежала на моєму плечі, моя рука обіймала її за талію, а наші ноги сплелись. Мені аж подих перехопило від того, що я побачив. А потім одразу і тіло відреагувало на фізичну близькість з нею. Серце забилося дуже часто. Я закохався в неї? Точно закохався… Бо якби не закохався, ми переспали б ще вчора. 

Це відкриття, що Олеся мені не просто подобається, прийшло раптово. Я все ж сподівався, що якщо не буду з нею зближуватись, то і почуття не будуть розвиватися. А воно он як вийшло… 

Вона розплющила очі раптово, я цього не очікував в цю мить, коли безсоромно обіймав її і роздивлявся. 

 — Ой, — сказала вона,  але не відсторонилася, так і продовжувала лежати поруч. — Доброго ранку! 

— Привіт, — я не ворушився. Чомусь те, що вона не відсторонилась, якось так вплинуло на мене… Серце знову збилося зі свого ритму і гупало в грудях особливо гучно. Треба було залишатись незворушним, але мені здавалось, що через те, що наші тіла торкаються, вона моє серце і почути може… 

 — Я, мабуть, крутилася уві сні, — вона все ж трохи відсунулась. — Вибач, якщо розбудила тебе. 

— Ні, все добре,я вночі не вставав, а зараз просто перший прокинувся, — я ледь помітно зітхнув. Не зміг повністю приховати легке розчарування через те, що вона вже не була так близько. 

 — Тоді піду готувати сніданок, — вона поглянула на мене з якоюсь хитрою усмішкою. — Ти сходиш у душ тут чи в себе? 

— А можна тут? Можемо і разом піти, — раз вона вирішила жартувати, я вирішив не відставати. 

 — Хм, — вона знітилась. — Думаю, разом — це дещо… екстремально. Тому йди ти сам, а я поки ліжко застелю…

Але вона не сказала йти до себе і це мене здивувало. Бо я очікував саме цього. Встав, підморгнув їй і пішов до її ванної, прикриваючи за собою двері. Не міг не скористатися такою можливістю, поки вона була. 

Тут були її шампуні і всякі гелі. Це зводило з розуму. А коли я вийшов з душу, то побачив на сушилці чорне мереживо. Отут мене мало не понесло, але я швидко відвернувся, схопив рушник, намотав його на стегна і практично вискочив до спальні.

Олеся вже застелила ліжко і причісувалася перед дзеркалом, але коли я вийшов з ванної, раптом впустила щітку для волосся. 

 — Тоді я теж піду в душ, а потім приготую щось поїсти, — пробурмотіла вона і відводячи погляд, сховалася за дверима ванної. 

Я подумав, що хотів би так само почекати, коли вона вийде… Але вона навіть одягу з собою не взяла, тож точно буде соромитись. Хоча те чорне мереживо… Бляха, ну чому я про це думаю… 

— Я тоді піду до себе, — сказав доволі голосно, щоб вона точно почула, після чого вийшов з кімнати….