23. Олеся. "Тепер все буде добре"

Мені так хотілося, щоб він відповів, що ми не просто сусіди, а між нами щось більше… І що той поцілунок був справжнім…

Але він цього не сказав, тож я зрозуміла, що лише придумала для себе щасливу історію, в якій ми обоє були в головних ролях. А насправді у кожного з нас своє життя і власні переживання. Ми проведемо під одним дахом ці свята і роз’їдемось кожен у свій бік. Може, це й правильно. Набагато гірше, коли тобі брешуть про почуття, а потім з’ясовується, що нічого такого не було й близько. Ян принаймні чесний зі мною…

Я сіла на ліжку. підтягнувши до себе коліна і спробувала усміхнутися. 

 — Якийсь насичений сьогодні день, тобі не здається? Наче ще недостатньо було у нас проблем в старому році, що під його завершення навалилися нові…

— Ага, — він кивнув і легенько обійняв мене за плече однією рукою. — Ну, сподіваюсь, тепер я зі своїми проблемами розібрався остаточно, раз і назавжди.

 — Я рада, — сказала, дивлячись йому в очі. — Думаю, тепер у тебе все буде добре. Ти зможеш почати новий рік, позбувшись усього, що було вже зайвим і застарілим. 

— Так, — він ледь усміхнувся. — Ти теж. Почнемо цей рік з нового аркушу, що скажеш? 

 — Гарна ідея, — я кивнула. — Треба залишити в минулому всі сварки і образи, і людей, які нам не підходять, також. Адже наше життя таке коротке… Якось мене на пафос потягнуло. І їсти хочеться, треба щось приготувати….

— Ходімо на кухню, приготуємо разом. Не те щоб я спец, але якщо будеш керувати, думаю, зможу допомогти…

***

Я дістала з холодильника м’ясо, і Ян під моїм керівництвом став готувати відбивні, а я почистила картоплю і зробила пюре. Ми говорили про всяку всячину, старанно оминаючи сьогоднішні події, але я весь час думала про Карину — чи поїхала вона додому, чи залишилася тут, у готелі? Вже темніло, я згадала, як тоді до мене причепилися п’яниці в лісі, і мені стало шкода її. Я сподівалася, що вона залишилась на ніч у готелі, а завтра поїде додому і залишить Яна в спокої. 

Все ж, те, що він не повернувся до Карини навіть після звістки про її вагітність, порадувало мене. Хоч це й не значило, що він щось відчуває до мене, окрім його звичного легкого презирства до усіх адвокатів, разом узятих. 

Повечерявши, ми сіли у вітальні на диван і увімкнули якийсь різдвяний фільм, перший-ліпший що трапився в рекомендаціях. Це була романтична комедія, яка трохи поліпшила мені настрій. 

 — А я так розгубилася сьогодні, коли ти мене поцілував, — сказала я. — Думала, може ти теж захворів… Я ж не знала, що це все постановка для Карини…

— Пробач, — він відвів погляд. — Може, це було занадто і шокувало тебе… Мені шкода. 

 — Нічого страшного, я просто трохи зніяковіла, — я знизала плечима. — А ти вибач мені за той ляпас… Я якось надто бурхливо зреагувала, треба було спокійніше…

— Я сам тоді був винен, перегнув палицю, — він відвів погляд. — Ти вільна жінка і можеш з ким завгодно фліртувати, якщо захочеш. 

 — Та не хотіла я фліртувати з тим Павлом, — я засміялась. — Ми просто з тобою не зрозуміли одне одного, от і вийшла сварка. Але тепер все буде добре, правда?

— Так, правда, — він усміхнувся і на мить наші погляди знову зустрілись…

***

Все ж застуда і перенесений стрес далися взнаки — якоїсь миті я відчула, що зображення на екрані ніби віддаляється від мене. І одночасно мої повіки стали важкими. “Я лише на пару секунд заплющу очі”, — встигла подумати я, і не помітила, як провалилась у сон. 

Мені наснився приємний сон — немов Ян бере мене на руки і кудись несе, а я відчуваю себе такою невагомою, такою щасливою, і мені дуже затишно в його обіймах…