Розділ 3. Іш’Таракс - королівство демонів.

Іш’Таракс - королівство демонів.

Ліарія мало не на крилах летіла, коли слуга повідомив, що гості прибули.
Ба більше — усі одночасно.

«Яка синхронність!» — хмикнула вона подумки й, не відмовляючи собі в задоволенні, рвонула королівськими коридорами.

І слуги, і придворні давно звикли до того, що їхня Хаар’Ріенн — дружина Повелителя демонів і королева Іш’Тараксу — трохи… не від цього світу. Вона щиро і з насолодою ігнорувала етикет, правила й повільну велич королівських манер.

Тож усе, що їм залишалося, — низько вклонятися й не молоти язиками зайвого. Адже у королівстві демонів закон диктували сильніші. А Ліарія за силою не поступалася навіть Повелителю. Тому й пліток не було. Жодних.

— Ааааа! — радісно пискнула вона й буквально влетіла в обійми новоприбулих.

Астелія — її сестра по крові, адже Марина потрапила саме в тіло її рідної сестри.
Іларіель — сестра по душі, бо їхні душі прийшли з одного світу.

Сьогодні зібралися всі.

— Настав час для веселощів! — урочисто заявила Ліарія й, не питаючи згоди, потягла гостей у бік обідньої зали. — Їсти, пити й планувати. У нас катастрофічно мало часу!

Новий рік у цьому світі відтепер мали святкувати рівно за два дні.

— Я й досі не розумію, що саме ми маємо святкувати, — хмикнула Астелія, кидаючи погляд на сяючу Ліарію.

— Це традиції нашого світу, — спокійно відповіла Іларіель. — Але… чому саме Новий рік?

Вона перевела погляд на Ліарію.

— Ну як чому? — щиро здивувалася та. — Бо це найвеселіше свято. Ти що, не любиш Новий рік?

— Та не те щоб не люблю… — зам’ялася Іларіель. — Просто… ми більше святкували Різдво. Новий рік — це вже так. Шампанського випити, президента послухати…

— Святкувати Різдво в світі, де зовсім інші боги, — задумливо протягнула Ліарія, — це вже трохи блюзнірство, тобі не здається?

— Хто такий президент? — раптом вклинилася Астелія.

— Місцевий король, — миттєво відповіла Ліарія. — Тільки обраний. І всього на чотири роки.

— Якщо пощастить, — скривилася Іларіель, згадавши одного конкретного діяча, який чіплявся за владу всіма можливими способами. — І щодо Різдва… ти, мабуть, права.

Вона злегка сумно зітхнула.

— Та годі тобі, — махнула рукою Ліарія. — Можемо святкувати два в одному.
Хто нам заважає взяти улюблені традиції й створити своє свято?

— Таке собі… Свято Тепла, — задумливо кивнула Іларіель.

— Та хоч так, — широко усміхнулася Ліарія. — Головне — щоб було світло, смачно і з душею.

А чоловіки тим часом йшли трохи позаду. Мовчки слухали, переглядалися й, здається, синхронно робили внутрішні нотатки.

Схоже, настав час створювати нове свято на континенті.
Принаймні в трьох королівствах із п’яти його точно святкуватимуть щороку. 

«Захочуть того, чи ні,» — ніби між іншим майнуло в голові Повелителя демонів.