Розділ 2. Рактен - королівство магів.

Рактен - королівство магів.

— Каелю, нам варто поспішати! — метушилася Астелія, перебираючи сукні й костюми, які планувала взяти з собою в дорогу.

Полиці вже спорожніли наполовину, на ліжку утворився хаотичний безлад із тканин усіх відтінків і фасонів, а на підлозі лежала ще одна сукня — «тимчасово відкладена», як вона сама це називала.

Коли вчора прийшло запрошення від її старшої сестри Лії, Астелія не надто розібралася, що саме планується за свято. Та це й не мало особливого значення. Вона їде до сестри — і цього було достатньо.

До того ж там мала бути Ріель…
Вони давно не збиралися всі разом. Надто давно.

Тож Астелія жила в солодкому передчутті — трохи тривожному, трохи збудженому, але щиро радісному.

Каель сидів на невеликому диванчику у вітальні й із легкою усмішкою спостерігав за метушнею дружини. Її енергія була заразливою, навіть якщо з боку все це нагадувало мініатюрний шторм у королівських покоях.

Короткий перепочинок від державних справ їм справді не завадив би. Обов’язки короля тиснули на нього вже не перший рік, і десь глибоко всередині він давно мріяв про втечу — бодай на кілька днів. Тож коли Астелія заявила, що вони зобов’язані поїхати, він навіть не намагався заперечувати.

— Я вже зібраний, люба, — спокійно мовив Каель. — А тобі варто трохи заспокоїтися. Це всього лише тиждень.

— Тиждень… — пробурмотіла Астелія, роздратовано пирхнувши від надмірної, на її думку, розслабленості чоловіка. — Ми вже п’ять років нормально не відпочивали.

Вона жбурнула чергову сукню на підлогу й нарешті зупинилася. Повернувшись до Каеля, Астелія подивилася на нього поглядом, сповненим надії й сумніву водночас.

— Я надто нервую, так?

Каель повільно підвівся. Кількома кроками скоротив відстань між ними й обійняв дружину, притискаючи до себе.

Вона була права. З моменту весілля їм так і не вдалося по-справжньому видихнути. Все — королівство, рішення, відповідальність, очікування — завжди було попереду.

Він ніжно поцілував кутик її губ і прошепотів:

— Я розумію, чому ти нервуєш. — Легко всміхнувся чоловік. — І якщо не можеш обрати сукню… просто візьми всі. Це ж не проблема.

— Та діло ж не в сукні… — зітхнула Астелія, втикаючись лобом йому в плече.

Каель погладив її по спині, даючи час заспокоїтися.

— Знаю, люба. Знаю.