Цієї зими снігу немає, містам на щастя.
До Різдва готуєшся, мов до причастя.
Різдво б годилося святкувати з сім’єю.
Донька в новій сукні, вживу б милуватися нею.
В тебе зараз два місця, що звеш домом,
Тож формально — тут все по канону.
Нова сім’я не відміняє, а доповнює першу,
Але найрідніших, звісно, вітаєш спершу.
Відеозвʼязок сумнівної якості,
Дружина розповідає про донечки капості,
Показує святкову ялинку і подарунки,
Шлете одне одному повітряні поцілунки.
Прощаєтеся, витираєш сльози.
Ховаєш руки в кишенях від цупкого морозу.
Зірка зривається і летить додолу,
Загадуєш бажання й вертаєшся до столу.
Стіл накритий по-армійськи святково.
Встає командир і бере перше слово.
Бажає усім повернутись до рідного дому,
Бажає терпіння і пересилити втому.
Бажає, щоб Господь був до вас справедливий,
Бажає вам віри, здоров’я і сили.
Ти оглядаєш побратимів пильним оком,
Це ті люди, кого хочеш мати під боком.
Тож Господь, можливо, в чомусь правий,
Адже ти з цими людьми і досі живий.
Тепла атмосфера, лунає щирий сміх.
Міцнішає мороз, виривається сніг.
20.12.25
Відредаговано: 21.12.2025