Післямова

Співавторкою цієї історії можна сміливо вважати мою племінницю Елеонору, адже саме вона подала ідею написати книгу про одинадцятирічну дівчинку, яка разом з песиком полетіла в космос.

Спочатку я й справді планувала написати саме таку історію, але, щойно придумала назву «Рюярій», натхнення повело мене трохи в інший бік, і зрештою народилася чарівна фентезі-повість із космічною атмосферою.

Сподіваюся, тобі, Ельцю, і вам, любі читачі, сподобалося розділити пригоду Жоржа та Анісії. Я вклала у цю історію частинку себе і свою закоханість у турецьку мову. Можливо, якби не вона, Рюярій вийшов би зовсім іншим — не таким чарівним.

Отже, назви у книзі з’явилися не випадково:

Рюярій = rüya («мрія» турецькою) + склад зі слова «мрій»

Маймурія = частина слова maymun («мавпочка» турецькою) + склад зі слова «мрія»

Армуша = частина слова armut («груша» турецькою) + частина слова «груша»

Хіпнорія = частина слова hipnoz («гіпноз» турецькою) + склад зі слова «мрія»

Патларія = частина слова patlamak («вибухати» турецькою) + склад зі слова «мрія»

Крал Тавшаніум = кral («король» турецькою) + тavşan («кролик» турецькою) + вигадане королівське закінчення «іум»

Аурія = ay («місяць» турецькою, читається як «ай»; мені просто захотілося залишити слово майже незмінним) + склад зі слова «мрія»

Джесурій = частина слова cesur («сміливий» турецькою) + склад зі слова «мрій»

Здається, усіх згадала й ні про кого не забула.

Дякую, Ельця, за натхнення.

І дякую вам, читачі, що побували у Рюярії.