Розділ 7 . Точка перетину

Катя : 

Університетський благодійний бал — подія, яку я ненавиділа всією душею. Але Адріан сказав, що там буде людина, яка може знати про «Оріон» більше за всіх. Я мала бути там. У вечірній сукні, з посмішкою на обличчі й серцем, що вистрибувало з грудей.

​Я стояла біля колони, шукаючи очима професора. І раптом побачила Єву. Вона виглядала приголомшливо в смарагдовій сукні, але була якоюсь... розсіяною.

​— Єво! Ти бачила Адріана? — прошепотіла я, підійшовши до неї.

— Га? Що? — вона здригнулася. — Ні, Кать... Я взагалі нікого не бачу. У мене в голові ніби ліфт застряг.

​Я не встигла запитати, що це означає, бо музика стихла, і в залу зайшов він. Адріан. У чорному смокінгу він виглядав не просто як професор — він виглядав як король цієї зали. Його погляд миттєво знайшов мене в натовпі, і на секунду світ навколо зник.

​Але він був не один. Поруч із ним йшов... Макс. Мій брат у класичному костюмі виглядав небезпечно. Вони про щось тихо розмовляли, і, судячи з їхніх облич, це була не дружня бесіда.

​— О ні, — видихнула Єва, вчепившись у мій лікоть. — Вони зараз або поб’ються, або розкриють усі наші таємниці.

​Макс побачив нас і впевненим кроком попрямував до нашого столика. Його погляд зупинився на Єві, і я помітила, як вона почервоніла. Такого я ще ніколи не бачила. Моя смілива подруга соромиться мого брата?

​— Катерино, — голос Адріана пролунав за моєю спиною. Я обернулася. Він стояв так близько, що я відчувала тепло його тіла. — Подаруєте мені цей танець? Це ідеальний спосіб поговорити без зайвих вух.

​Я вклала свою руку в його. Ми вийшли в центр зали. Коли його рука лягла на мою талію, я забула, як дихати.

— Ти знайшла те, що я просив? — прошепотів він мені на вухо, поки ми кружляли в ритмі вальсу.

​— Так. У сейфі батька був ще один конверт. Але там немає цифр. Там... фотографія вашої сім'ї, Адріане. Чому вона була у мого тата?

​Адріан на мить збився з ритму. Його обійми стали міцнішими.

— Тому що мій батько і твій були не просто колегами. Вони були...

​— Катю! — раптом вигукнув Макс, перериваючи танець. Він підійшов до нас, тримаючи за руку Єву (яка намагалася відірватися, але безуспішно). — Досить ігор. Демидов, я знаю, що ти збираєшся зробити сьогодні ввечері. Ти не потягнеш мою сестру в це лігво.

​— Максе, про що ти? — я здивовано дивилася на брата.

— Твій «прекрасний професор» збирається на зустріч із замовником «Оріона». І він хоче взяти тебе як прикриття!

​Я подивилася на Адріана. Його очі стали сталевими.

— Це єдиний спосіб виманити його, Максе. І Катя — єдина, кому він довіряє.

​— Я не дозволю! — гаркнув Макс.

— А мене хтось запитав? — втрутилася я. — Це мій батько! І якщо Адріан знає, як його врятувати, я піду з ним куди завгодно.

​В залі запала мертва тиша. Усі дивилися на нас. У цей момент Єва зробила те, чого ніхто не очікував. Вона підійшла до Макса і... дала йому ляпаса.

​— Перестань поводитися як власник! — вигукнула вона. — Катя має право вирішувати. А ти... ти просто боїшся, що не зможеш усіх контролювати!

​Єва розвернулася і вибігла із зали. Макс завмер на місці, притиснувши руку до щоки.

​Звернення до читачів : 

*Ось це поворот! Єва нарешті дала відсіч Максу, а Катя готова йти на ризик заради батька. А на чиєму боці ви?

1. ​Ставимо +, якщо підтримуєте Катю та Адріана в їхньому небезпечному плані.
2. ​Пишемо "Макс правий", якщо вважаєте, що Адріан просто використовує дівчину.
3. ​І головне питання: чи пробачить Макс Єву після такого публічного ляпаса?*