Глава 3. Майже приватна бесіда

Робочий кабінет Філа став місцем, в якому він тепер проводив ледь не всі двадцять чотири години на добу. Були дні, коли спати лягав там же, на дивані, засидівшись ледь не до світанку над якимось черговим талмудом з законів чи, навіть, просто з тлумачним словником. А що? Диван точно не гірший тих лежанок, що з гілля майструють собі Дикі. До спальної кімнати заходив хіба, щоб прийняти душ та перевдягнутися. А так, до глупої ночі вивчав історію краю, традиції. Багато часу приділяв тому, щоб не виділятися поведінкою. У них це називалося «Правила хорошого тону». І попри всі його зусилля частими були ситуації, в яких було незрозуміло, що робити та, як діяти, аби не стало гірше.

- Це добре чи погано?

Таке питання доводилося ставити ледь не щодня. Філ вже відчував себе повним бовдуром, а ситуації, в яких він не міг відразу розібратися, все виникали й виникали. У розмовах з іншими людьми було простіше – Антон ще в перші дні правління змусив його визубрити фразу: «З цим питанням вам краще звернутися до мого помічника», і згодом Філ оцінив, наскільки зручно мати подібну відмазку. Ледь що незрозуміло – а йдіть-но ви до помічника! Але ж самому Антону таке не скажеш... Доводилося щоразу наступати на гордість і просити роз'яснень.

Частими стали трапези з Антоном, в тому закуточку, де він вперше снідав у королівській вежі. Для себе Філ називав ту кімнату «таємною», бо вона здавалася йому прихованою, оскільки увійти сюди можна було лише з його кабінету. От і зараз вони сидять тут, один напроти одного, і їдять чи не їдять… Поїси тут, коли казна що відбувається!

- Суд над Вежею Старійшин – річ безпрецедентна.

- Яка-яка? – Філ вкотре не доніс виделку до рота.

- Безпрецедентна – це значить, що не має прецеденту в минулому, - пояснив Антон, але, мабуть, помітивши, що на фізіономії Філа не з'явилося просвітлення, додав: - Ну, простіше кажучи – подібного не траплялося за всю історію Ріверії.

Ну ось, тепер зрозуміло. Відразу не можна було нормальною мовою сказати чи що? Філ кивнув, і Антон продовжив:

- Однак попередній король разом з Радою правління визнали звинувачення її величності правомірним, і ви не маєте права зараз скасовувати їхнє рішення.

- Так в чому проблема? Я і не збираюся нічого скасовувати. Що хотів той мужик?

Філ таки примудрився зробити паузу та закинути трохи їжі. Їжа у них була смачнюча та незвична. Ось де шалений плюс від ситуації! Він вже навіть втомився розбиратися, що воно там за їжа. Просто насолоджувався процесом, коли була змога насолоджуватися, звісно.

- Той «мужик»...

Антон ледь стримав усмішку. Філ не раз помічав, що прості, звичні для слеверця слова, викликають у його помічника дивну реакцію. Ні, ну правда, чумні ці ріверійці! Що смішного в простих, зрозумілих усім словах? Самі понавигадували етикетів якихось непотрібних, виразів мудруватих – ось навіщо, питається? Тільки людей плутати... Іншого пояснення він не бачить… Давай вже, кажи, хто цей крендель!

Немов прочитавши його думки, Антон пояснив:

- Це один зі Старійшин, і приходив він поговорити. Аби я переконав вас прийняти рішення про закриття справи.

- Але ж…

Антон не дав йому договорити.

- Так, звісно, Старійшини теж знають, що ви не вправі скасувати дане рішення колишнього правителя. Однак ви можете, вислухавши сторону звинувачення, закрити справу за браком доказової бази – на першому ж засіданні. Саме цього Старійшини і домагаються.

Якийсь час Філ мовчки дивився на свого помічника, намагаючись збагнути отриману інформацію.

- А її дійсно недолік, бази цієї? – нарешті запитав він.

Антон зітхнув.

- Як сказати…

Від Троя Філ чув, що Юліана висувала звинувачення в замаху на її життя, але все це було в загальних рисах. Філ особливо не вдавався і не цікавився, чим завершилася вся ця тяганина. А тепер виявляється, що ні фіга вона не завершилася! І саме йому доведеться розбиратися, хто і що там накоїв. Суду, як з'ясувалося, ще не було!

- Слухай-но, Антоне, кажи мені, як є. Що там не так з тим судовим процесом, тому що я заплутався вже, хто що хоче, і що з цього всього правильно!

І Антон став говорити – довго, докладно, намагаючись звести до мінімуму кількість специфічних термінів, або, на худий кінець, розтлумачуючи, що вони означають, так, щоб Філу все було зрозуміло.

- Вежа Старійшин – це окрема гілка влади. Її члени виглядають вакхая серед чужих світів. Думка Старійшин щодо обраного вважається священною і ніхто не має права оскаржувати її. Зрозуміло, крім випадків, коли не пройдено випробувальний термін, але таке – виняткова рідкість, і навряд чи в історії Ріверії набереться хоча б десяток згадок про це. У нас вважається, що Старійшини не помиляються. Так було до вашої появи. Однак у вашому випадку все пішло не так. Щойно її величність королева Юліана повернулася зі Слевера, вона висунула звинувачення в замаху на її життя, і висунула вона їх проти Старійшин. Ріверія сколихнулася. Старійшин поважають, і звинувачувати їх – це найчистіше святотатство. Однак на доказ своїх слів королева надала відеозапис того, що відбувалося на Слевері.