Частина 2. Незручний трон. Глава 1. Поміж двох вогнів

Юра з досадою відключив комунікатор, ледь стримуючись від того аби що-небудь не жбурнути. От як тут можна працювати?! Дві години поспіль він намагається зв’язатися з королевою, а вона не приймає виклику.

Саме зараз він відчув себе затиснутим у лещатах, поміж двох жінок – Юліаною і Леонорою, сам не розуміючи, як так могло статися. В якийсь момент вони троє затягнулися у тугий вузол, так, що ані вдихнути, ані видихнути. А як це розв’язати – незрозуміло. Можна подумати, у короля інших турбот немає, крім як розбиратися незрозуміло з чим! Взагалі-то Ріверія мала захистити його від подібного. Вся їхня система управління якраз і створена для того, щоб людина була налаштована виключно на роботу. А тут…

Що за ідіотські збої? Як вони могли випустити на поєдинок вагітну жінку?! Чому не була дотримана така проста формальність, як медогляд? Суцільні порушення! Зовсім вони очманіли, чи що?..

Тут він згадав, що і сам порушив процедуру, та так, що досі наслідки розсьорбує. Роздратування відразу затихло. Риба гниє з голови… Чому ж він тепер дивується? Обурюється, крайнього шукає. До чого тут система?

Треба вирішувати, що робити далі. А далі… він мусить «порадувати» цією новиною Юліану, а вона, вперте створіння, не приймає виклик. Все вважає, що він своїми дзвінками намагається обмежити її свободу.

Ніяк їх відносини не складаються. Юліана категорично відмовляється визнавати його лідерство. І де тільки ті старійшини знайшли цю бунтарку на його голову?

«Де, де… на Землі…»

Добре, що хоч вдалося укласти з нею своєрідне перемир’я, і публічно взаємовідносини короля і королеви виглядають бездоганними. Все у рамках закону, усі процедури дотримуються з точністю до мікрона. Єдине, чого він так і не зумів від неї добитися, так це, щоб вона носила символи влади – обручку і браслет. А ще комунікатор весь час «забуває». А врешті у короля з новою королевою все гаразд, можна сказати – спрацювалися. Королева освоїлася зі своїми обов’язками. Можливо, навіть більше, ніж йому хотілося.

Наприклад, зовсім необов’язково було влаштовувати військовий огляд, не повідомляючи йому про те взагалі. Пам’ятає він, пам’ятає, що саме вона головнокомандувач! Ні до чого зайвий раз демонструвати. А то ж як своєрідне попередження виглядає – мовляв, думайте, ваше величносте, що говорите і робите! Або охоронці з караульними… Бач, її охоронці та охорона її частина палацу підпорядковується лише їй. Ні, все законно. Але Юрі не подобалося. З Леонорою було набагато простіше співпрацювати. Свого часу вона сама передала йому усі гілки влади та взагалі не питала, чим він займається. Мовчки, за першою вимогою, підписувала все, що він наказував. Цікавилася лише прийомами, балами, і усі були задоволеними. А ця…

І що особливо дратує, всі ці капості Юліана робить із милою посмішкою, ведучи за собою купку журналістів. А йому, наче дауну, кожного разу терпляче пояснює, що просто воліє розібратися. Він вже себе якимось бараном відчуває. А та її уїдливість?! От, наприклад, не далі ніж вчора на його випадкову фразу: «Та що за рік такий?» – вона єхидно зауважила:

– А що ж ви хотіли, ваше величносте? Число тринадцять у багатьох народів вважається нещасливим.

Відверто так натякнула на термін його правління! І знову з незмінною посмішкою, на вигляд – так навіть доброзичливо… Ніби він не знає, як вона насправді до нього ставиться!

Хоча… якщо припустити, що всі її витівки – лише відповідь на невлаштованість в особистому житті, можна просто закривати на це очі. Адже їхні інтимні стосунки – взагалі окрема історія. Точніше, жах.

Щойно справа доходить до них, Юліана перетворюється на воскову фігуру… Як там їхній видатний музей називається? А, так, мадам Тюссо. На одній з прогулянок до коронації, вона якраз розповідала, що відвідала якусь там  галерею, і вона її сильно вразила. Варто йому лише наблизитися, як від її жвавості не лишається навіть сліду. Зараз він вже трохи звик до цього, навіть он, жартувати намагається, не дивлячись на гіркоту. А від початку це було, наче удар нижче поясу. Він наївно вважав, що варто йому буде лише торкнутися її, почати пестити, і вона відразу відповість йому взаємністю, розтане в його обіймах, як це сталося у першу ніч…

Розмріявся!

Можливо, він насправді дурень, що нічого не розуміє?! Тож, лише та, перша ніч була справжньою. А решта – сурогат якийсь. Щоб він не робив, Юліана лишалася байдужою до його дотиків. В ній більше не було пристрасті та вогню. Вона лише терпіла його присутність, навіть не намагаючись приховувати це. Після чого сама, перша, казала, щоб він забирався. А найжахливіше те, що її очі переповнювало презирство, а він відчував себе повною нікчемою.

Юра не бажав визнавати навіть сам собі, що власними руками перекреслив блаженство, але думка ця все частіше проривалася, і разом зі спогадами розбурхувала свідомість.

***

Коли він прийшов у спальню королеви в день її приїзду, в Юліани були причини відмовити йому. Гаразд, він нормальний чоловік і все розуміє. Але згодом… згодом вона просто відмовила.

– Юро, я не хочу! – Юліана промовила це різко і категорично, а він розлютився.

Його не влаштовує такий варіант! Він має на неї повне незаперечно право і чекав вже достатньо довго.

– Я хочу!