Глава 6. Свіжа кров

Звістка про те, що Мішу вигнали з Ріверії стала для Юліани ударом. Вона ледь стрималася, аби не почати розпитувати усе там, у тому ж залі, у самих журналістів. Уся складність її відносин з цим чоловіком вмить пролетіла перед очима. Від первинного захоплення ним, до подальшого обурення бажанням вислужитися. Промайнуло все. І його піклування про неї дома та у лікарні, і та непроста, незграбна розмова, в якій намагається пояснити їй, що до чого, оті, повні яскравих подій тренування, жарти, реальна допомога, суттєві поради, його різка відчуженість після її перемоги та пекуче дошкульне розчарування там, на верхівці сходження, коли дізналася, що він…

Не має значення. Тепер і це не має такого значення. У першу мить Юліана була ошелешена. Як вони могли вигнати його? Невже та її затримка на коронації стала тому причиною? Але ж він тут ні до чого! То її провина! А, за великим рахунком, не його виганяти мали! Іншу людину!

Чи розмова на сходах? Він не мав права спілкуватися з нею і щось пояснювати? Порушив регламент, аби заспокоїти її?! Але ж коронація була на межі зриву! Він не міг тоді вчинити інакше! Що він зробив не так?! А, головне, чому все сталося так швидко, чому їй ніхто нічого не казав?! Вона б заступилася за нього, попри власне ставлення…

Запитувати прилюдно не можна було, Юліана ледь дочекалася, поки лишиться наодинці, з Кірілом чи з Валлою, аби пояснили. Пояснення ошелешило її вдруге.

– Якого суду, я нічого не розумію?

Валла сиділа навпроти у вітальні її готельного номера. Зосереджена, серйозна.

– Того суду, в якому ти виступала як постраждала. Коли тебе щойно з лікарні виписали. Він же на всю Ріверію прогримів, – пояснює.

Неймовірно! Але ж тоді Карла судити повинні були! Він скоїв злочин! Міша до чого? Він же врятував її!

Валла махає головою.

– Так. Все вірно. Але королева висунула обвинувачення Міші. У порушенні «Великого закону про зміну влади в Ріверії». Він втрутився у випробувальний процес вакхая, а цього робити жоден не мав права. Це серйозне порушення.

Юліана мовчала. Складалося враження, що вона чогось не розуміє. Щось не складається, втрачені важливі пазли.

– Валло, що значить втрутився?

– Ти що не знаєш? – жахнулася вона. – Він же викрав тебе з кімнати випробування! Точніше, наче викрав. Накинувся на Карла, побив його. В лікарні тоді двоє хворих було. Спочатку вважали, що Міша йому струс мозку влаштував. Ну а потім вже по аналізу крові визначили, що у вас один препарат у крові. Міша ампулу знайшов і склав усю ланку, що підмінили, і що ти Карлу отруту вколола, яка тобі призначалася. Я думала, ти знаєш…

Неймовірно! Звісно, вона знала, що він її витягнув звідти. Але загалом. Міша не вдався у подробиці. Жодного слова не мовив про те, що його судять разом з тим чоловіком. Як так? В голові не укладалося. Як? Адже Карл міг і надалі безкарно знущатися з неї, якщо б не Міша.

До речі…

– А як він там взагалі опинився серед ночі? Він же охоронець короля. Навряд чи це нормально, що вештався вежею королеви у такий час.

Валла кивнула.

– В тому вся і справа. На суді він зізнався, що в нього було недобре передчуття. Він вирішив лише перевірити. Хотів скраєчку у доглядацьку зазирнути, переконатися, чи все гаразд. Але доглядацька виявилася відкритою, а всередині було порожньо. А через монітори він побачив вас з Карлом. За кімнатою з вакхая ведеться відео спостереження…

– Передчуття? – Валла знову киває, а Юліана знесилено тре скроні. Усвідомлення того, що відбувалося просочувалося всередину, лишаючи по собі мороз по шкірі. – Тож, якщо б не він, то не було б скандалу, суду, вигнання?

– Складно це все, Юліано, – дівчина знизала плечима. – Певно, Карл спробував би приховати сліди злочину… Хоча, ти в такому стані була. Складно уявити, як це можна приховати?

Валла розводить руками. Вечеря, яку Юліана попросила подати у номер, у них вийшла не дуже вдала. До їжі жодна не торкнулася, апетит десь подівся, після такої звістки. Оно вже все охололо.

– Я все одно не розумію, чому Мішу вигнали? – Юліана налила у чашку ароматного чаю та рішуче посунула до Валли разом з тарілкою з печивом. Гаразд в неї нема апетиту, але ж для помічниці то не стало приголомшливою новиною!

– Він порушив закон! – від чаю дівчина не відмовилась, зробила кілька ковтків перш, ніж продовжити. – Свита іншої сторони не має права втручатися у процес випробовування! Це прописано у законі!

– Валло, – Юліана струснула руками, – та хіба ж можна порівняти ці два злочини? Невже це рівноцінно?!

– Звісно, ні! Саме через це Карла вигнали назавжди, а Мішу лише на пів року.

Пів року? Слава Богу! Ну хоч тут додумалися не приймати кардинальних рішень! Ну як так можна було взагалі? Хворі вони чи що? Стало бодай трохи легше. Пів року – то не так страшно. Він впорається… Хоча все одно треба розпитати Юру, може, можна щось вдіяти.

– Зрозумій, суд не міг визнати його невинним! Він свідомо йшов на порушення Основного закону держави! Зізнався в цьому. Жодна людина не має права порушувати Основний закон! Неможна створювати прецедент. Так, він діяв заради блага, але як визначити цю грань згодом? Адже завжди можна порушити, а потім вигадати, заради чого це було зроблено!