Глава 3. Хід у відповідь

Його величність, вкрай роздратований, сидів на троні. Саме зараз, як ніколи, сідалище походило на щось з інструментів давніх часів, коли світом панували жерці. В них була купа всілякого приладдя для здійснення допитів безбожників. Трон, стопудово, був одним з них. Юра ніяк не міг знайти точку опори на цьому дерев’яному кріслеці з рівною під дев’яносто градусів спинкою. І, наче б то, вже мусив давно звикнути, стільки років на ньому, але…

Певно, чимало його нервозному стану сприяло те, що місце королеви порожніло. Конференція мусила початися вісім хвилин тому, а її все ж таки не було. Це дівчисько не з’явилося на зустріч з журналістами!

Звісно, йому передали, що вона не прийде, але до останньої хвилини Юра не вірив, що вона наважиться на таку зухвалість. До того ж взагалі з палацу вшиється. А, головне, що дізнався про її поїздку він занадто пізно – як послав свого охоронця поквапити королеву та показати дорогу, читай «довести», до залу.

Неприємна несподіванка, що не кажи.

Так, він очікував реакції на свій вчинок, але ж особисте не може заважати роботі! Невже вона цього не розуміє? Тепер журналюги зжеруть його до самих кісточок, ставлячи свої каверзні питання. Зал для конференції навмисно обрали невеликий, персон на п’ятдесят. Тільки сидячі місця, вхід строго за пропуском.  А вже загалу журналісти будуть на свій розсуд інформацію подавати. Вдалося домовитися, аби все це не транслювалося у прямому ефірі. Так, особливо приховувати нема чого, але і влаштовувати грандіозне шоу бажання теж не  виникало.

Тож, гаразд, треба швидко зорієнтуватися у новій ситуації, аби вийшла гідна зустріч. Юра зробив знак помічнику, аби починали. Не було сенсу більше чекати. І першим з питанням вискочив молодий, ледь не прищавий хлопець, Юра не встиг розглянути емблему на його жилетці, так швидко він промовив те все та сів назад.

– Ваше величносте, у такому глобальному смислі Ріверія не бачила коронації дев’ять років. Можливо, ми дещо призабули, і нам лише здалося, що процедуру було порушено? Поясніть, будь ласка, ваше бачення того, що відбувалося на другому етапі сходження.

Юра відверто усміхнувся, ще раз подумки «подякував» Юліані за відсутність, промовив:

– На мій погляд, панове, іронія у даному випадку є зайвою. Кожен мешканець Ріверії знає, що регламент було порушено. Тут не може бути якогось особливого бачення. І у першу чергу я, користуючись нагодою, хочу перепросити перед  усією Ріверії за це порушення.

– Гаразд! Але обурені люди воліють знати, що послужило причиною.

Ще один юнак. От з чого він взагалі взяв, що хтось на щось обурюється? Сам же собі вигадав! Що такого, врешті, він зробив, підтримавши її? Так, накотило жалощів, це ж не злочин! От зустрічатися з нею…

– Можливо, це здасться дивним, але причина – емоції. – По залу побіг здивований шепіт. – Так, я розумію, що не мав права йти у них на поводу, що у нас регламент, але в ту мить вчинити інакше не міг. Я повністю визнаю свою провину і ще раз вибачаюся.

– Як ви вважаєте, чому сталася заминка?

«Бо нова королева нам дісталася занадто незалежна і гордовита…»

Та казати таке вголос було не варто, навіть не дивлячись на обурення від вчинку королеви. Врешті, він і сам винен в тому що заминка сталася, і в тому, що зараз її нема. Частково. Тому від початку псувати імідж її величності не став. Ну і, за одно, своєму рейтингу додати бонусів не завадить.

– Не варто забувати, звідки до нас потрапила нова королева. Наші світи багато в чому не схожі. Багато наших традицій, всього того, що ми вважаємо за норму, їй незвичні, або взагалі здаються дикими. Звідси й заминка. А я у ту мить відчув нагальну потребу підтримати королеву. Допомогти їй.

Відповідь прийняли, почулися схвальні відгуки. От, зовсім інша справа! Ще не втратив вправність!

– Скажіть, ваше величносте, – підвелася зі свого місця висока жіночка з темним, зібраним у пучок на потилиці, волоссям, та імпозантними окулярами на носі. Сьогодні вже рідко хто носить справжні окуляри. Корекція зору давно, ще років сто тому, стала пустяшним, нічого не вартим втручанням. Але знайшлися охочі використовувати їх, як кумедний аксесуар. – У багатьох склалося враження, що на церемонії між вами коїлося щось дивне. Ви що зустрічалися раніше?

Дочекався. Ось це і є найслизькіший момент. Саме тут варто бути найбільш делікатним, аби все розрулити правильно. Адже, якщо Юліана захоче подати на нього скаргу за порушення процедури, а Міша, добрий, послугу зробив, пояснивши їй, що вона має на це право, то йому доведеться скрутно. Він не може зараз відверто брехати. Його не повинні викрити. Інакше лозунгом наступного року стане: «Тепер міняємо короля!» Це Юліані зараз багато чого з рук зійде, (а вона і користується тим). Вона тут людина нова, може посилатися на не знання і все таке. Крім того, вона довгоочікувана зміна влади. А йому, королю, що засидівся на престолі, не пробачать найменшого промаху.

От дарма все ж він не стримався і зустрічався із нею до коронації! Ох дарма! І скільки ще це буде йому боком тепер вилазити? Напевно, доведеться серйозно поговорити з Юліаною, пояснити, що не варто робити гучних заяв, що їй це так само не піде на користь. Звісно, вона дівчина норовлива та навряд чи наважиться влаштувати скандал. Добре, що Міша хоч попередив про таку можливість. От чом язик за зубами не тримав? Міг би щось інше вигадати, аби її заспокоїти!