Пілся 1840 року викрадень не відбувалось. Аж тут в бібліотеку забігає заплакана жінка і і з заплаканими очима запитує чи ніхто не бачив хлопчика з каштановим волоссям в зеленому светрі і чорних джинсах.
Тут дівчина згадує події сна і пригадує всі деталі як виглядала дитина яку вела за руку жінка. І тут вона зрозуміла що це той самий хлопчик про якого говорить жінка. Але як це можливо говорить у голові дівчина. Вона зрозуміла те що ця легенда зовсім не вигадка і що всі ці статті це чиста правда але чому їй це снилось чому імнно їй. З важкими думками дівчина попрямувала додому. Дома мучила думка про те а можливо варто піти і прочитати дивну молитву над могилую відьми без лиця.