1

— Іванка! — пролунав знайомий голос з-за тину, і серед квітів та горщиків з’явилося гарне обличчя Миколи, сусідського хлопця.

Дівчина сполохано на хату подивилась — чи не вийшла на ґанок мати? — та до тину швиденько підскочила. Посміхнулась хлопцеві. Чорні кучері, тонкі риси, квадратне підборіддя — такого красеня на все село більше не було. Високий та широкоплечий, був він немов молодий дубок.

— Чого прийшов? Чи від неньки кочергою хочеш отримати? — сміється Іванка.

А сама дивиться на нього, очей не відводить.

— Ти до лісу сьогодні підеш? — спитав Микола. — Купала все ж-таки, свято! Може, ненька відпустять?

Дівчина стрільнула зеленими очима на залицяльника та й тільки руками розвела. Потім знову схвильовано на хату подивилась — чи там мати не йде? Чогось вона останнього часу дуже зла стала, забороняє на вечорниці бігати, а коли з Миколою доньку біля криниці побачила, то вдома потім так кричала, ледве не побила скалкою! Заборонила й близько до нього підходити. У сварці стара була з його родиною, на дух не виносила увесь рід. А чого — про то не казала. Тільки очима блимала, немов птаха нічна, та й по всьому.

— Я тебе буду чекати під вербою, там де скеля зривається у річку, — прошепотів Микола, не відводячи погляду від дівчини.

І немов чорне провалля в очах його розкрилося чи вир, у якому бісенята живуть. Коли бачила хлопця Іванка чи навіть просто згадувала — серце в неї обривалося, хотілося летіти по-над землею птахою чарівною…

— Я прийду, — відповіла, посміхнувшись. — Обіцяю.

Та й побігла до хати, де вже мати чекала.

Як ввечері відпроситись? Вся молодь їхнього села буде багаття в лісу палити та віночки по річці пускати… Свято Купали було для дівчат та парубків дуже важливим. В цю ніч можна віднайти чарівну папороть, скарб отримати, якщо не злякаєшся нечистих… або справжнє кохання своє зустріти. Трави збирали чарівні, стрибали через ватру… Інколи й русалки до людей приходили. Могли вони зачарувати, звести з розуму, приманити до лісу чи річки та й залоскотати до смерті!.. Але ніхто того не боявся, останніми роками ніколи не вдавалось нечисті наврочити людям. Чи то оберігав хтось молодь?.. Іванка тільки посміхалась загадково, коли мати її про те питала, але ж не забороняла на свято ходити… Може, й цього разу відпустить.

Іванці теж хотілось приєднатись до ігор та веселощів. А ще — захистити свого Миколу від злих духів, що будуть колобродити біля вогнища купальського — не було ще такого, щоб русалки та нявки не танцювали між людей.

У хаті пахло травами та руда кішка муркала на підвіконні. Мати перебирала квіточки та листя, що назбирала в садку та лісі — була вона знахаркою, вміла замовляти, лікувати… Все село до неї йшло. Але й побоювались Мотрю. Бо могла й наврочити, якщо схоче, так казали про неї. Напустить туману на людину, зачарує її так, що та застрягне в іншому світі — ніколи не повернеться. Про таку скажуть — з глузду з’їхала… Але Іванка знала — ніколи її мати такого не робила. Так думали про неї через очі вилупаті та опущені низько брови — погляд Мотрин був неприємний, жахний. Завжди вона дивилась з-під лоба, ніби й справді врочить…

Була стара Мотря кістлява, немов мара, з довгою сивою косою, яку вкладала навкруги голови та червоною хусткою прикривала. Очі — зелені, немов у кішки. Була коли молодою — така ж файна, як і донька була. Іванка у неї уродилась — тоненька, немов та гілочка верби, струнка та висока. Всі хлопці на неї заглядались, але Миколу побоювались, бо він і кулаками міг помахати, щоб не чіпляли його зазноби. Ревнивий був.

Але  Мотрі такий наречений не подобавсь. А чому — не пояснювала.

Силою Іванка теж володіла. Але нікому про це не казала. Та й слабка вона була — тільки в ночі, подібній купальській, прокидались в ній чари, та й могла дівчина бачити інший світ. Істот усіляких лісових чи польових — русалок та нявок, хух маленьких, домовиків чи злиднів, а одного разу потерча зустріла. Берегла Іванка свою таємницю навіть від матері. Не хтіла, щоб її відьмою вважали. Хтіла звичайного життя. Заміж вийти за Миколу та діточок народити. Хату поставити, і щоб навкруги був вишневий садочок… Мріяла тільки про це.