Розділ 19

Вона боялася. Підсмикувала підборіддя, виблискувала очима. Дарувала безтурботні усмішки. Але її пряма спина і розгорнуті плечі видавали страх. Хоча, можливо, вона невпевнено сиділа в сідлі і її лякала можливість падіння? Перебуваючи поруч із німою, Едгар знову розгубився. Не можна кидатися на дівчину ні з того ні з сього, на очах у половини придворних. І був обраний план чекати. Що ще залишалося?
Бути галантним і допомогти дамі злізти з коня. Подати руку, щоб полегшити ходьбу по траві. Присунути подушку, щоб було зручніше сісти на покривалі... Бути до скреготу в зубах галантним. І приставучим як банний лист. І все це в цілковитому мовчанні.
Німа посміхалася, плескала віями і... терпіла. Едгар не раз і не два спіймав на собі її палючий погляд. Вона злилася. Його присутність дратувала її дедалі більше й більше.
- Хованки!
Цей вигук рознісся по галявині, викликаючи радісні вигуки у присутніх. Дитяча забава, обожнювана палацовою молоддю, для втілення недитячих фантазій. Ініціатором була Іріелла. Вона плескала в долоні й тріпотіла віями. Його високість теж розбурхався. Усі почали шукати й вибирати воду... Едгар і раніше мав чітке розуміння наскільки його не люблять...
- Барон Рок водитиме! - запищала інша дама, - він любить головоломки і йому не завадить трохи побігати.
Цю тираду підтримали дружним сміхом. Едгара потягли на галявину, почали крутити в різні боки і зав’язали очі. «Німу» він побачив мигцем. Дівчина продовжувала сидіти на місці, пильно спостерігаючи страждання Едгара. «Втече» - промайнуло в його мозку. Але було вже пізно, навколо здійнявся галас, усі плескали в долоні та сміялися. Приймаючи безглузду забаву, чоловік кинувся в бік найгучнішої жертви. Пальці зімкнулися на чиїйсь затягнутій у корсет талії. Почувся веселий жіночий вереск.
Ця гра розрахована на те, щоб чоловіки мали законне право помацати дівчат на очах у всіх. А дами з радістю підставлялися під нахабні обійми. Що ж за нещасна так завзято рвалася в руки палацового блазня?
Едгар стягнув пов’язку, розглядаючи рожевощоку доньку одного з дрібних придворних. Дівчина радісно заплескала в долоні й покірно підставила голову, щоб їй зав’язали очі. Чудово, без ганчірки на обличчі було легше стежити за... 
- Чорт, - прошипів собі під ніс Рок і з силою крутнув даму, ледь не кидаючи її в кущі ожини.
Зовсім недавно дівчина сиділа на покривалі, плутаючись у пишній спідниці синьої сукні, а тепер... Едгар поспішив у зарості лісу, припускаючи, що втікачка рвонула прямо з місця, де вона сиділа. Це допомагало визначити напрямок. Чоловік перевірив наявність фляги з водою на поясі, попутно пригинаючись під низькими гілками дерев. Як до речі ці хованки, бережи небо придворних дуреп.
Крики і верески за спиною ставали дедалі тихішими, зарості густішими. Колючі гілки чіплялися за одяг, норовили ляснути по обличчю. Кульгавість Едгару не заважала, це для палацових дурнів його каліцтва вважалися перешкодою. Каліцтва не заважали барону Року швидко рухатися, бігати і битися на шпазі не гірше за здорових людей. І ось воно!
Синій клаптик бовтався на гілочці ліщини, значить, обраний напрямок був правильним, Едгар прискорився, розуміючи, що сам уже майже заблукав у лісі. Доводилося ступати тихіше, хрускіт гілок і торішнього листя видавав кожен рух. Із заростей вспорхнула перелякана куріпка. Характерне квохкання рознеслося в лісовій тиші. Або це німа, або барону Року доведеться просити вибачення в якоїсь безсоромної парочки з палацу...
Чоловік завмер, притискаючись спиною до стовбура дуба. Курапка вгамувалася і пішла геть. Тиша... і далекі крики людей на узліссі. Сонячні промені прорізали деревні крони, розриваючи лісову напівтемряву тисячами іскристих голок. Зарості чистотілу доходили до пояса. У такому місці зручно ховатися. Залишалося чекати і слухати.
Хвилина. Дві. Едгар молився, щоб ніхто не пішов шукати його і німу. Але ж сам Елерік може поплестися в гущавину, зображуючи прекрасного лицаря... потім доведеться тягти його на собі з розбитими колінами і розквашеним носом. Хрускіт гілки перервав тяжкі думи блазня. Синя пляма показалася з-за величезного поваленого дерева. Дівчина обережно виглянула зі свого укриття. Едгар трохи пригнувся, роздивляючись обманщицю... І істеричний крик сороки пролунав над самим вухом. Птах явно був скаженим, раз кинувся в атаку. Можливо, в нього тут гніздо?
Ця несподівана заминка ледь не коштувала Едгару ока і втраченої втікачки. Але птах так само легко відступив, як і кинувся в атаку. А далі Едгар мчав лісом не особливо ховаючись. Дівчині заважала пишна спідниця і тонкі туфлі, крізь які, мабуть, боляче кололися ялинові шишки. Чувся тріск тканини, що чіплялася за кущі. Едгар не відставав. Зрештою дівчина впала на землю. Почувся тихий скрик. Вона намагалася піднятися, але плуталася в сукні ще сильніше.