Історія Джона Спарроу та подальша доля Джека Горобця

16 років тому...

- Джек, я хочу щоб ти знав, я вагітна - каже зі сльозами Анджелікка

- Від мене? 

- Ну а від кого...

– Ти серйозно?

– Так, я кохаю тебе Джек Спарроу. Дитина від тебе.

– Я настільки не напивався.

І на цих словах Джек Горобець-Спарроу втік з острова на якому залишив Анджеліку ні з чим лише із почуттям того що не вір піратам, і не здумай їх кохати, бо до біди дійде.

9 місяців по тому...

,,Корабель!? Нарешті, треба втікати ззвідси. Ой щось недобре стало...'' і з цими словами повалилася Анджеліка на пісок із криками про допомогу...

Тим часом на борту...

- Гей, капітане, ви це чули? - перекрикуючи шум води кричить юнга.

– Ні, а що я по-твоєму мав чути крім лекцій боцмана про його ,,відчайдушну молодість" та те що ти мав повідомляти про кораблі та землю до якої ми наближаємось. Ось це я хочу від тебе чути.

– На острові жінка ...

– Заміжня чи незаміжня?

– Не знаю...

– Чого кричить?

– Це в неї питати треба, але схоже що вона...

– Вона що?

– Народжує.

– Стерновий, кермуй прямо по курсу до острова, ми повинні допомогти там одній дамочці про яку каже юнга.

І пірати попливли на шлюпці до Анджеліки. Вона ледве дихала, а маля доводилось вручну рятувати.

Зробивши діло пірати оглянули жінку. Вона на жаль вже не дихала але при ній знайшли листа де було зазначено:

,,Це Джон Спарроу, син Джека Горобця-Спарроу.

Я Анджеліка Сан де Кастро прошу якщо я помру, то мого сина відправити в Англію до бабусі Елізабет Сан де Кастро. Щоб вона впізнала що це моя дитина, то зробіть шрам у вигляді блискавки на лівому плечі.

Якщо ще застанете живою тоді візьміть мене з собою до найближчого порту там ми й залишилися б.

Але якщо смерть мене забере рано, поховайте на цьому острові близько до хвиль, аби я могла чути вітер пригод яких я застала живою.

Писала Анджеліка Сан де Кастро."

Троги капітан погугнявив над папірцем і зробив надріз у вигляді блискавки, а за легендою цей знак означає непереможність та незвичні здібності, а якщо це в моряка, то це багато пригод і небезпек з яких він виходитиме переможцем

І так минуло 16 років...

– Тепер ти знаєш Джоне хто твої батьки, яка в них була доля та звідки в тебе шрам на лівиці.

– Чому ти про це мовчала стільки років, бабусю?

– Через погрози...

– Щодо цього розкажи побільше, ти ж знаєш який я впертюх.

Це почалося 12 років тому...

Ти вже хотів виходити в море, навіть кілька разів намагався втекти з дому, але я вчасно тебе ловила на гарячому і вела тебе додому. Недалеко грали пірати в карти і серед них був один з головних п'яничок Горобець Джек. Відколи він продав свій човен і команду лише пляшці рому був вірний, як казали люди. Та всі до того часу його принижували, а через кілька років стратили на шибениці.

- Не відходь від суті. Що потім було як грали пірати з батьком у карти?

- Не перебивай, старших! Та слухай що говорять, аби сто разів не перепитувати. Так от ...

Граючи в карти вони показували в наш бік і один встав та потягнув тебе за собою, той пірат ще й приказував:

– Пуголовку, не бійся ти просто повинен зіграти з нами...

Ти опирався, пручався і навіть плакав аби тебе відпустили, але нічого не допомагало. Вони були п'яні, тому я побігла кликати на допомогу. Потім один серед них кричить на весь причал:

– Тут малий відьмак! Він прикликав шторм! Ховайтеся хто може!

А інший пірат той що тримав тебе, притиснув до голянки ніж зі словами:

– Слухай, ти відьмо, якщо ще раз цей пуголовок нашкодить нашій грі... Йому і тобі криндець.

І так ми переїхали з Лондона в Іспанію, де й була батьківщина батька.

– Бабусю...

– Що таке онучку?

– А справді мій батько був поганим піратом.

– З одного боку так, а з іншого ні.

– Розкажи... будьласонька – ледь не по дитячому говорить Джон 

– Ну гаразд.Джек з самого початку не сподобався французам, через те що він вбив найкращого адмірала, який був базжальним до усього піратського роду. Тоді Джек Спарроу і отримав своє прізвисько Горобець, бо такий же хвалькуватий і сміливий водночас. Після того випадку вже мертвим воскеснувши через кілька років намагався помститися твоєму батькові, але не вийшло, бо він знайшов найлегендарнішу річ...

– Легендарнішу за його компас!? 

– Так, і це був Тризуб Посейдона, який міг зняти прокляття з будь-кого або з будь-чого і він його знайшов. Це рахується його останньою подорожжю в морі, але саме завдяки ній він рахується найлегендарнішим піратом усіх Семи Морів.

– А погане?

– Він покинув твою матір і намагався з тобою покінчити, але це все було колись, а зараз лягай спати, бо завтра вранці ти повинен бути на борту корабля і вирушати в мандри.

– Та все-все лягаю. Надобраніч. 

– Добраніч внучку – ледве не зі сльозами вона говорить, бо в морі можна не тільки славу роздобути, але й померти вже з першим виходом корабля в море...