Глава 2.Історія Ізабель

Минали дні, минали ночі, і з кожним  днем кохання перевертнів ставало все міцнішим і міцнішим, і плодом цього кохання стала чарівна дівчинка Ізабель, блакить очей якої могла затьмарити будь-яке чудо світу. Росла дівчинка не по дням а по годинам, і ось на 15 рік життя захотіла вона дізнатися що знаходиться за лісом, хоча й батьки були проти, але допитливість все ж таки взяла вгору. І ось коли батьки пішли в сусіднє місто за продуктами, дівчина вирішила хоч на декілька хвилин вийти з лісу.

Вийшовши з лісу дівчинка побачила невеличке селище про яке їй частенько розповідали батьки, адже це було місце де вони зустріли справжнє кохання. Ізабель також завжди мріяла знайти своє кохання, але вони жили в лісі і вона навіть не бачила ніколи людей.

І ось підійшовши до села дівчинка побачила на пасовищі гарного хлопця, і вирішила підійти познайомитися.Хлопець був на вигляд років 16, в нього було руде волосся, незвичайно зелені, наче з іншої планети очі, він був статним хлопцем.
-Привіт,мене звуть Ізабель, а що ти тут робиш?-невпевнено запитала дівчина.

-Привіт,а мене звуть Крістофер, як бачиш пасу корів,- відповів хлопець.

Дівчина не знала, про що можна говорити з людьми, але вона відчувала, що їй не потрібно йти. Після декількох хвилин незручної паузи,Крістофер запитав:

-А що така красива дівчина робить так далеко від села?

Дівчина зніяковіла, але відповіла:
-Я живу не в селі, а в лісі, мої батьки там тримають свій будиночок.
-Ти дуже красива дівчина,-мовив хлопчина-, ти не проти прогулятися по околицям села, я тобі все тут покажу.
Крістофер виявився дуже милим і чарівним хлопцем, весь вечір він говорив їй компліменти, показував всі пам’ятки села.
-Крістофер, ти дуже милий хлопець,-сказала Ізабель,- але мені вже пора йти, батьки скоро повернуться.
-Добре, але пообіцяй, що обов’язково повернешся.
-Обіцяю,-відповіла дівчина.
На прощання хлопець подарував їй оберемок польових квітів,дівчина подякувала хлопцеві та поцілувала його в щічку, хлопець почервонів і провів поглядом дівчину.

Прийшовши додому, дівчина сяяла від щастя. Їй дуже подобався Крістофер, але вона не знала, як йому зізнатися в своїх почуттях. Батьки бачили, як світиться від щастя їх дочка, і не могли зрозуміти причину.
-Ізабель, що тебе так ощасливило?,-запитала мати.

-Мамо,тільки не кричи,я гуляла за лісом і зустріла там дуже привабливого хлопця.

-Хоч ти і не послухала нас, я все ж таки рада за тебе, але будь обережна з людьми.
Після цієї розмови Ізабель спокійно могла гуляти за лісом не боючись гніву батьків.

На наступний день вона знову зустрілася з Крістофером, і коли вона все ж таки зізналася в своїх почуттях, він розповів що почуття ці взаємні. Дівчина знову засяяла від щастя.

Вони гуляли щодня, протягом декількох років  доки одного дня Ізабель вирішила запитати свого хлопця, хто його батьки, адже вона хотіла обов’язково з ними познайомитися:

-Крістофер,-почала дівчина,-давно хотіла запитати, чим займаються твої батьки?

-Мої батьки з давнього роду Ван Хельсінгів, вони мисливці на перевертнів та вампірів.

-Справді?,- злякано спитала дівчина
-Так і вони говорили,що перевертні дуже злі і кровожерливі.

Ізабель обурили ці слова, адже вона сама з сім’ї перевертнів, і вона злякалася, що якщо він дізнається правду, то на її сім’ю почнеться полювання.Після цієї незручної розмови, далі вони йшли мовчки. Крістофер насолоджувався вечором,а дівчина не знала, як сказати йому правду.
Боючись хлопця, дівчина декілька днів не виходила з дому, адже вона не знала, що робити, з однієї сторони їй було страшно, але з іншої вона дуже кохала хлопця.

Хлопець ніяк не зміг зрозуміти куди поділася його кохана,і вирішив піти до лісу на її пошуки. Він дуже довго блукав по лісові і зрадів, коли знайшов хатинку, адже він знав, що в лісі є тільки одна хатинка - його коханої. Але його щастя було не довгим. Підійшовши до хатинки на його шляху стали двоє перевертнів(це було очевидно вони захищали свою територію), почувши виття у дворі Ізабель вибігла на вулицю і побачила, що от-от на її хлопця нападуть. Побачивши цю картину дівчина стала на захист хлопця:

-Зупиніться!- крикнула вона.

-Ізабель, відійди від нього,-прогарчав батько.

-Ти не розумієш, люди погані,-підтримала його мати
-Мамо, заспокойтесь. Це Крістофер, мій хлопець, він прийшов, щоб знайти мене.
-Ви….ви…всі перевертні?,-злякано,заїкаючись запитав хлопчина,-Я думав це лише міфи.

-Так Крістофер, це моя сім’я, і ми всі перевертні,- мовила дівчина, намаючись заспокоїти хлопця ,- і я зрозумію якщо ти втічеш.

-Що ти таке кажеш, мила?

-Я ніколи тебе не покину, адже я по справжньому кохаю тебе і мені все одно хто ти, я давно хотів сказати…. Виходь за мене…

Дівчина від такої новини втратила свідомість. Отямилась Ізабель вже в себе в кімнаті, відкривши очі вона побачила поруч свого коханого, і відповіла:

-Крісс, милий, я згодна, та чи не будуть твої батьки проти?

-Навіть якщо вони будуть проти,-відповів впевнено хлопець,- мені буде все одно, адже я кохаю тебе.
    Після цих слів дівчина не змогла стримати сліз, та поцілувала його, це був поцілунок справжнього кохання,такий легкий,пристрасний, і в одночас незвичний.
Наступного дня Крістофер вирішив будь якою ціною розповісти батькам, що збирається одружитися на дівчині-перевертні. Вийшовши з кімнати , він побачив батька і матір за вечерею, на столі була дичина, яку щойно вполював батько.

-Мамо, тато, я маю вам дещо сказати,-невпевнено, навіть побоюючись почав хлопець,-Я збираюсь одружитися.
-Справді? І хто твоя обраниця?,- запитала мати.

-Вона перевертень….

-Щоооо???,- обурено прогарчав батько,- не бувати цьому!!!

-Тато, я її кохаю!!

-Мені все одно, твої предки протягом декількох століть винищували всю нечисть, а ти хочеш зганьбити чесний рід Ван Хельсінгів, геть з мого дому!!!

Хлопець обурено стукнув дверима, і побіг в сторону лісу. Дійшовши до хатинки, він розповів, як відреагував батько на цю новину. Ізабель попросила батьків, щоб Крістофер лишився. Батьки були не проти, адже вони не могли завадити щастю їх єдиної донечки.