Частина 5. Хитрий хід

Опівночі Аріана підпливла до острова Круглик. То був густо засаджений плакучими вербами клаптик землі посеред річки. Тут вони з Міленою часто грали у дитинстві. Люди на Круглик не плавали – вважали його проклятим. А ось для русалок це було ідеальне місце, щоб сховатися від всюдисущих прислужників Водяника, які були приставлені стежити за принцесами. Тут вони грілися у світлі місяця, гойдалися на гілках і об'їдалися морськими гребінцями (у дитинстві Аріана теж їх любила).

Сестри не з'являлися тут уже понад сто років. І зараз Аріана з ностальгією згадала, як їм було весело на Круглику. Вона підпливла максимально близько до берега і поставила важкий мішок на корч. Стала чекати.

Незабаром з глибини річки виринула зграя морських коників, які тягли за собою чорну карету. Процесія зупинилася біля Аріани. Дверцята відчинилися, з неї виплив незнайомець-русал у чорній масці. Здавалося, він розгубився, побачивши Аріану. Русал дивився прямо на неї і не промовляв жодного слова. Мовчання перервала сама русалка:

– Ось перлини. Де моя сестра?

Незнайомець стрепенувся, ніби вийшов із трансу, і відповів:

– Вона у кареті. Я відпущу її, коли ти віддаси мені мішок. Тільки дивися, без дурниць. З нею моя людина, і якщо вона почує недобре, одразу переріже горлянку твоїй сестричці.

Аріана не стала випробовувати долю. Вона мовчки простягла викуп русалу. Він розгорнув мішок, переконався, що там справжнісінькі перлини і, повернувшись до карети, прокричав:

– Усе в порядку. Випускайте Мілену, – сказав і тут же осікся.

– Мілену? – Миттєво відреагувала Аріана. – Звідки ти знаєш, що Мілена – це не я?

Цієї миті показалася Мілена. Незнайомець спробував зникнути в кареті, але Аріана встигла схопити його за хвіст. Бідолаха тріпотів, як карась на сковорідці, але мертва хватка бодіпозитивної панночки не лишала йому шансів на порятунок.

– Куди зібрався? Давай, кажи, хто ти такий і як дізнався, що нас поміняли тілами?

– Та я просто обмовився, – жалібно виправдовувався русал.

– Навіть якщо й так, все одно лишається питання. Хто ти такий? Думаю, нашому батькові буде дуже цікаве ім’я викрадача його дочки.

З цими словами русалка занесла могутній кулак над обличчям незнайомця.

– Стій, доню, не треба! – почувся знайомий голос із карети.

Арана обернулася і побачила, як з дверей випливає Водяник.

– Відпусти хлопця. Він ні в чому не винний.

– Батько? То це все ти влаштував? – Аріана від злості ще сильніше стиснула хвіст ресула, через що в того на очі накотилися сльози.

– Ну пробач, я просто не знав, як вас помирити, – Водянк здавався розгубленим, – ось і придумав цей трюк з викраденням. Позичив у Тритона карету з морськими кониками, які він тільки-но з Адріатики пригнав. А його сина Аріона попросив зіграти роль викрадача. Я ж знаю, як ти любиш сестру, просто хотів тобі про це нагадати. Пам'ятаєш, як ви гралися на цьому острові, коли були маленькими? Вам було весело разом.

– Це ти йому розповіла про Круглик? – сердито зиркнула Аріана на сестру?

– Ні, не вона, – випередив Мілену Водяник. – Думаєш, я не знаю, що діється в моєму королівстві? Та від мене жодна піщинка не сховається, не те що улюблені доньки. Але зараз не про це. Я готовий перетворити вас назад. Тільки скажи мені, ти хочеш дружити із сестрою так само, як у дитинстві?

Аріана зрештою відпустила хвіст нещасного русала. Той миттєво шмигнув у карету, подалі від міцної руки дівчини.

– Та йдіть ви всі до морської відьми! – гнівно прогриміла Аріана, махнула хвостом і пірнула у воду, залишивши змовників із розгубленими пиками.

***

Але злилася вона недовго. Аріана взагалі швидко відходила. Тієї ж ночі вона припливла в кімнату до Мілени, яка теж не спала. Сестри вперше за довгий час проговорили до ранку. Вони розповідали, як провели час у тілах одна одної, сміялися, плакали та згадували незлим тихим словом білого амура. Щоправда, про його силіконову подругу Аріана вирішила не говорити, щоби не травмувати психіку сестри. Вони заснули, коли промені сонця почали проникати у товщу води. А коли прокинулися, опинилися у своїх тілах. Водяний дотримався свого слова і розчарував доньок, як тільки вони помирився.

З того часу сестри-русалки живуть дружно. Аріана допомагає Мілені підбирати одяг та робити зачіски. А Мілена дає сестрі майстер-класи з надання першої допомоги рибам. До речі, бодіпозитивна русалка стала набагато впевненішою у собі. По-перше, її більше не дістають подружки-стерляді: розмова з Аріаною відбила у них всяке бажання пліткувати. А по-друге, Мілена незабаром виходить заміж. Поки вона була у Тритона, його син Аріон багато спілкувався з дівчиною, і вона йому дуже сподобалася. А коли побачив її справжню зовнішність, взагалі голову втратив – йому подобалися русалки із пишними формами. Аріана теж знайшла своє кохання. У відпустці на морі вона познайомилася з чарівним русалом.

Водяний був у захваті, нарешті у нього з'являться онуки.

Загалом, усі жили довго та щасливо. Навіть білий амур знайшов заміну своїй силіконовій подружці – закрутив бурхливий роман зі стерляддю. Щоправда, коли вони йшли в спальню "метати ікру" він просив подружку одягати світло-русяву перуку. Стерлядь не питала навіщо, але здогадувалася.

І тільки сільський хлопець Іван страждав. Щоночі він прокидався в холодному поту. Йому снилося, як вгодована русалка з гулькою на голові і леопардових мушлях на грудях простягає до нього пухкі губи. Сам винен. Нема чого на березі річці в ніч на Івана Купала бовтатися.